Цю стареньку хату ми придбали в березні, коли приїхали сюди з-під Києва. Велика ділянка, поблизу річка з лісом, свіже повітря. Будинок знаходився всього п’ятнадцять кілометрів від міста. Повертатися нам було нікуди, наш будинок був вщент зруйнований.
Весною я посадила собі грядку, і ми з чоловіком вирішили привести дім до ладу.
Добрі люди допомогли нам влаштуватися на роботу. Так-от літом взялися на ремонт.
Ми почали знайомитися із сусідами, і нам сказали, що справа від нас живе одна дуже цікава жіночка. Молода, красива, ще й до того в активному пошуку чоловіка. Василь в мене красивий, не одна на нього задивляється, але я більш ніж впевнена у його вірності. Тому сусідів послухала, втім особливо не переймалася.
Ми почали робити огорожу, оскільки стара вже ледь-ледь трималася.
Чоловік взявся робити все сам. Була субота, я зібралася та поїхала на базар, чоловік мав роботу біля дому. Зайшла в маршрутку і зрозуміла, що забула гаманець, довелося повернутися. Біля нашого будинку побачила ту саму сусідку, про яку мене попереджали. Вона була в атласному мереживному халаті. На нашому подвір’ї. І головне, біжить щодуху до виходу. Я витріщила очі й нічого не могла второпати.
Позаду неї йде мій чоловік та ледь стримує сміх. Він побачив, що мені зовсім не до сміху, тож почав все розповідати.
Виявилося, як тільки я пішла з хати, та сусідка довго не барилася й за п’ять хвилин була на подвір’ї нашого дому. Не марно сусіди попереджали за неї. Хоча я від початку помічала, як вона дивиться на мого Василя. Втім, він весь час її ігнорував. А якщо і спілкувався, то сухо й без жодних жартів чи емоцій.
Так вона прийшла й почала залицятися до чоловіка, думала, він одразу кинеться в її обійми. Не так сталося, як гадалося. Того дня ми взяли ще двох робочих носити відра з цементом, щоправда, хлопці, схоже, ще від ранку добре собі хильнули. Чоловік пообіцяв їм за роботу декілька гривень. От вони й працювали.
А як тільки сусідка з’явилася на подвір’ї, Василь, довго не думаючи, взяв її за руку та поволік до хлопців. Вона ж, мабуть, думала, що він потягне її в дім. Ще б пак!
Чоловік, тримаючи сусідку за руки, мовив:
– Хлопці, а як щодо такої нагороди?
Вона як дала драпака, та так що аж тапочки погубила. Я давно так не сміялася. Ну й розвеселили. Я й не здивувалася, що мій чоловік не повівся на неї. Ми щиро кохаємо одне одного.
Втім, на цьому ця історія не закінчилася. Вона далі намагалася привернути увагу Василя, а він довго не думав – сказав, що покличе на допомогу робочих, якщо їй так хочеться чоловіка. Тепер вона вже нас не чіпає. А коли бачить, обходить стороною.
От така кумедна історія вийшла.