Галина чудово розуміла, що не боїться того, що свекруха не зможе її прийняти, але за дітей переживала так, що ноги й руки трусилися…
З першим чоловіком Галя познайомилась у школі, там почали зустрічатися, а вже у 18 одружилися. Через рік у них народилась донечка. Галя була щаслива стати матір’ю, хоч і боялась за реакцію чоловіка. Здавалось, що йому було абсолютно все одно на доньку. Просив дружину швидше завагітніти, бо хотів сина, а доньці часу майже не приділяв.
Коли й після другої вагітності народилась дівчинка, то чоловік зібрав речі й пішов геть. Коли Галя намагалась з ним поговорити й змусити передумати, то він звинуватив її у тому, що не має чого народжувати дівчат, якби народила хлопчика, то все б інакше склалось.
Пощастило, що колишній виявився адекватним й залишив їм свій будинок, далі допомагав фінансово він рідко, а Галя боялась подавати на аліменти, бо ще передумає й будинок відбере, а так хоч жити мають де, а далі вона вже викрутиться.
Наступні кілька років жінка беззупинно працювала, намагаючись забезпечити своїх дівчаток всім необхідним і довела себе до того, що у неї почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Одного дня забрали з роботи на швидкій допомозі. Пощастило ще, що лікар хороший попався, перевели з великого міста досвідченого й молодого.
Саме той лікар і стане майбутнім чоловіком Галини, але на початку вона навіть здогадатися про це не могла, лише зачаровано дивилась на нього й захоплювалась, доки він все більше і більше закохувався в неї. На останній зустрічі він запросив її на побачення – від такого неочікуваного повороту вона розсміялась на весь кабінет. Жінка і подумати не могла, що нею з двома дітьми може хтось зацікавитися, тим паче такий добрий та розумний чоловік.
Все частіше Орест, лікар, заходив у гості до Галини, грався з її дітьми, ставав їм найкращим другом. Згодом, почалась в1йна і вони вирішили з’їхатися й жити разом, та коли про це довідався колишній чоловік, то виставив їх всіх на вулицю, а сам поселив у пустий будинок біженців. Звісно, потім вияснилось, що причина була у великій сумі гроші, яку вони заплатили за кілька місяців життя.
У той же день Орест прийняв важливе рішення й сказав, що хоче аби Галина та дівчатка переїхали на перший час до його мами в Італію, тому що ніхто не знав, як розгортатимуться події далі, а він поки залишиться у рідному місті й допомагатиме, чим зможе.
Вона вирішила повністю йому довіритися, хоча й переживала, що свекруха не зможе прийняти двох чужих дітей.
Свекруха зустрічала їх з автобуса, Галя ледь стримувалася, щоб не труситися від страху, але, коли та промовила одну фразу, то серце відразу заспокоїлось: «От, нарешті і я зі своїми онучечками зустрілась!». Весь цей час свекруха поводить себе, як бабуся двох чужих для неї дітей і Галя не перестає дивуватися її силі та величині доброго серця. От тепер і зрозуміло, в кого вдався таким її чоловік!
Незабаром вони повертаються в Україну, але дівчатка наскільки звикли до бабусі, що не хочуть з нею прощатися, вже домовляються, що взимку знову до неї навідаються!