Недавно я зустрів просто прекрасну, а перший погляд, дівчину. Ми часто разом гуляли, їздили на відпочинок, ходили в кафе та кіно. Але того мені було недостатньо. Я хотів бачити свою дівчину поруч весь час, а не лише на побаченні. Тож, не гаючи часу, зробив їй пропозицію. А чого тягнути? Ми ж любимо одне одного, нам добре разом. Житимемо удвох, тоді й пізнаємо одне одного ще краще. Так ми з нею одружилися.
Але моїй мамі Софія одразу не сподобалася. Про це вона сказала моїй дівчині прямо в очі. Тож Софія відмовилася жити з моєю мамою. Хоч я дуже хотів, щоб ми жили всі разом. У нас двокімнатна квартира: одна кімната була б нам, а інша мамі. Але Софія нічого навіть чути не хотіла. Вона наполягла жити з нею в гуртожитку. Після весілля ми стали жити в моєї дружини в гуртожитку, як вона і хотіла.
Взагалі я ніколи не уявляв, що хоч колись житиму в гуртожитку та ще в таких умовах. По-перше, мені дуже не до вподоби спільна ванна та туалет. Спочатку я всього бридився, навіть не міг там митися. А таргани? Та вони усюди лазять. Як взагалі можна там жити? Софія на те не звертає уваги. Сказала, що нікого вони ще не з’їли й мені нічого не зроблять, а я нібито дарма зі всього роблю проблеми. Вивести їх зовсім неможливо, навколо бруд. В сусідній кімнаті з нами живуть чоловік та жінка, які зловживають та постійно сваряться.
З іншої сторони живе сім’я з маленькою дівчинкою, яка весь час плаче та кричить. Через неї не сплять не лише її батьки, а й ми. А ще недавно в мене виник конфлікт з сусідом. Він вночі випив зайвого та почав буянити, я вирішив його заспокоїти. З того часу сусід всіляко намагається мене зачепити та вивести на конфлікт. Мені зовсім не хочеться туди йти. Вже пропонував Софії винайняти квартиру, а кімнату в гуртожитку здати в оренду.
Але вона не згідна. Говорить, що звикла тут жити і їй добре. Якби ми пішли жити на власну квартиру, то так. А орендувати – дуже дорого. Виходить, всю зарплату тоді доведеться віддавати за оренду. Мама знову запропонувала мені жити з нею. Пообіцяла не лізти в наші стосунки, тільки б я не жив у таких умовах. Але Софія не хоче чути жодного слова про переїзд.
Недавно дівчина заговорила про дітей. На її думку, дитина зміцнить нашу сім’ю. Я, звісно, згоден на дитину і мрію стати батьком. Але тільки-но подумаю, в яких умовах житиме маля, то вже нічого не хочу. Постійні сварки сусідів, крики… Інколи я задумуюсь про розлучення. І це зовсім не тому, що я не люблю свою дружину, а все через умови, які непридатні для життя.
Хочу, щоб моя майбутня дитина росла в хороших умовах. Не знаю, скільки ще зможу це все терпіти. Мої нерви вже на межі. Софія чудово все бачить, але не хоче іти мені на компроміси.