Коли наш єдиний син Петро одружився, ми з чоловіком були неймовірно раді цьому, адже уявляли, як наша сім’я поповниться чудовою невісткою, яка стане для нас рідною донькою. А згодом і онуки появляться. Але сталося навпаки. Наша сім’я не поповнилася, а навіть навпаки – зменшилася. Невістка забрала в нас єдиного сина. Я досі не можу з цим змиритися. Не раз чула від подруг історії про те, як діти покидають батьківський дім, бо створюють власне сімейне гніздечко. Однак я й не уявляла, що ця історія торкнеться нас.
У нас звичайна сім’я. Ми з чоловіком все життя працювали, а недавно вийшли на пенсію. У нашого Петра ми вкладали всі свої старання та любов. Він закінчив школу на відмінно, а згодом власними силами вступив на навчання в університет. Петро дуже розумний та красивий хлопець. Ми справді пишаємося ним. За стільки років він жодного разу нас не засмутив.
Ми хотіли, щоб у житті нашої дитини все склалося найкращим чином. Після університету ми з чоловіком допомогли синові влаштуватися на роботу. Вже декілька років він працює на фірмі та викладає в коледжі. У свої двадцять вісім років наш син має чимало досягнень. І ми з чоловіком вирішили потурбуватися про його світле майбутнє та подарували йому квартиру. А нещодавно на день народження купили Петрові автомобіль.
Син жодного разу не створював нам проблем. Однак чомусь із дівчатами йому не особливо щастило. Їх у Петра було чимало. Пізніше син закохався по-справжньому. Ми надіялися, що скоро буде весілля. Але дівчина, котру він любив, в останній момент вийшла заміж за іншого хлопця. Син страждав, але недовго. Невдовзі в його житті появилася інша дівчина. Та з нею теж нічого не вийшло.
Для сина це стало справжньою трагедією. Він не знаходив собі місця. “У мене ніколи не буде сім’ї. Ну що ж, доведеться холостякувати. А що, займатимусь кар’єрою”. Я ж не могла стримати своїх сліз. Втім, як могла, заспокоювала сина.
Після цього він став активно шукати собі дівчат. Щодня влаштовував побачення. І це таки дало результат. За певний час син повідомив нам, що одружується, а ще його майбутня дружина вагітна. Нашій радості не було меж. Але дарма ми так раділи.
Невістка виявилася хитрою, вона всіляко намагалася відгородити нашого сина від нас. Син дуже змінився після зустрічі з нею, ходив ніби зачарований і зовсім нас не слухав. Робив лише те, що говорила дружина. В мене склалося враження, що син нас ненавидить. Він перестав приїжджати до нас у гості, не відповідав на дзвінки.
Нашого онука ми з чоловіком побачили вперше у три роки. Молоді приїхали на годину та поїхали додому. Такою була умова нашого сина, який був під впливом невістки. А от батькам Люби можна було все. Здавалося, з ними наш син ближчий, аніж з нами. Досі не можу зрозуміти, чому так сталося. Адже ми ніколи не пхалися в особисте життя сина з невісткою, не просили їх про допомогу. Шкода, що син вже забув, хто йому придбав квартиру та автомобіль.
Я просто не знаходжу собі місця. Подруги вважають, що тут не все так просто. Може вона його приворожила. Не вірю, щоб таке було в нас час. Але й повірити, що наш син так змінився, мені важко. Він дуже змінився, і щодень все більше віддаляється від нас.