У компанії товаришів неодноразово чув про зpaдu їхніх дружин. Але я завжди тільки співчував друзям і був певним, що зі мною таке точно не трапиться.
Втім, я не передбачив одного – моя жінка увесь цей час обманювала мене.
Мене звуть Андрій, мою дружину – Леся. У нас була звичайна сім’я. Я хотів, щоб моя кохана мала все, тож працював таксистом. Леся ж вирішила, що сидітиме вдома та займатиметься хатніми справами. Втім, я ніколи її не заставляв готувати й не вимагав ідеальної чистоти. Більше задоволення я отримував, коли Леся щаслива поверталася з манікюру чи з новеньким платтям у руках. Хоч мала вона їх цілу шафу.
Я, звісно, помічав, що останнім часом жінка почала байдуже ставитися до мене. Могла прийти додому пізніше за мене, говорячи, що гуляла з подругами. Бували й дні, коли вона на вихідні їздила до своєї мами. Але я й цьому не надавав особливого значення.
У всіх виникають труднощі в стосунках, тож я надіявся, що це мине.
Попри події в Україні я все одно продовжував працювати. Замовлень було чимало. Додому приходив пізно увечері, а інколи працював у нічну зміну. Леся сказала, що вона не збирається сидіти вдома та увесь день мене чекати, тому на певний час поїде жити до мами. Я тоді нічого не запідозрив, дружина зібрала сумки й мовила, що в мами у селі почуватиме себе безпечніше.
Так минув тиждень. Вона щодня телефонувала мені, розповідала, як сильно скучає та кохає мене. В суботу ввечері ми знову поговорили, а потім я зібрався на роботу. Того дня в мене була нічна зміна, щоправда, дружині я про це не сказав.
Я почав працювати. Через п’ять хвилин отримав замовлення. Під’їхав до місцевого ресторану. Ще здалеку помітив двох осіб, які мило трималися за руки. В голові одразу промайнула думка – ми з дружиною також колись були такими закоханими та щасливим.
На вулиці було темно, тож я особливо не придивлявся до їхніх облич. Вони сіли до мене в таксі.
– Любий, давно в мене не було такого прекрасного вечора, – почала жінка.
– Це все завдяки тобі, моя мила, – відповів її партнер.
По голосу я одразу впізнав свою дружину. Не хотів обертатися, а тільки чекав. Хоча мені дуже хотілося набити тому чоловікові пику.
Ледь себе стримував. Всю дорогу вони мило розмовляли, цілувались.
А коли я підвіз їх до місця призначення, мовив:
– Люба, тебе до мами везти чи тут виходиш? До речі, ти не всі свої речі забрала з моєї квартири.
Бачили б ви їхні обличчя. Схоже, до такого розвитку подій Леся була не готова. Вона вже не зважала на свого партнера, а просила в мене пробачення, запевняючи, що я неправильно все зрозумів.
А що тут розуміти?! Увесь цей час дружина нахабно мене обманювала та жила з іншим чоловіком. У мами, як виявилося, її ноги навіть не було. Тож я остаточно вирішив все розірвати. Не збираюся жити в обмані.
