Мама вчила мене вірити у те, що люди бажають тобі добра, проте життя показало мені зовсім інше…
Кілька років тому до нас на роботу прийшов новий працівник. Олег був наймолодшим серед усіх, проте дуже товариським, з кожним знайшов спільну мову.
Одного дня сталось так, що ми двоє мусили затриматися й доробити звітність. Ми розговорилися й виявилось, що він живе неподалік від мене, тому й підвіз мене. Після цього я часто почав їздити з ним на роботу і з роботи, ми могли зайти попити кави, або в супермаркет забігти. Згодом ми стали справжніми друзями й почали ходити один до одного у гості родинами. Нам було комфортно один з одним, тому ніхто з нас не соромився й ми ділилися своїми проханнями та могли просити про допомогу.
Сталось це перед його літньою відпусткою. Він прийшов до мене з розповіддю про те, що запланував сімейну подорож на море, але не вистачає коштів. Пообіцяв з наступної зарплати віддати. Я без зайвих думок позичив йому, адже ми добре товаришували й разом працювали, тому з цим проблем не мало бути.
Потім він повернувся з відпустки на роботу й настав довгоочікуваний день зарплати. У той день все було, як завжди. Ми поїхали додому, говорили, а після попрощалися. Про гроші я не спішив йому нагадувати, не хотів соромити. Вирішив, що скоро він зніме з картки й вже завтра все поверне. Проте ні наступного дня, ні через день колега про це не згадував. Я вирішив сам йому нагадати, адже може у нього щось трапилось, а він соромиться зізнатися.
Коли Олег почув про те, що я запитую про те, коли він поверне гроші, то здивовано округлив очі: «Ти про що? Чого це я маю повертати тобі гроші? Я вже давно їх відпрацював!»
Мене наскільки здивувала його відповідь, що я аж на хвилину примовк, тоді він, помітивши це, вирішив продовжити: «А ти порахуй скільки разів я тебе підвозив додому? А скільки разів ти просив у мене поради, або допомоги? Ти дійсно думав, що я все це робитиму, бо мені так хочеться? Ні! За все у цьому світі потрібно платити!»
– Тобто ти дружиш лише за гроші?
– Та ні, я з тобою дружу, бо ти подобаєшся мені, як людина. Але вже якщо ти хочеш, щоб я тобі повернув гроші, то тим повинний знати, що і моя допомога тобі не безплатна. Вважай, що ти заплатив мені за бензин, яким я тебе підвозив додому.
Після цього ми більше не спілкувалися. Олег того дня ще чекав мене біля автомобіля, проте я вирішив, що краще проїдуся автобусом.
Після цього мені відкрилися очі, що не всі люди добрі, тому тепер я ретельніше обиратиму собі оточення.
А як ви вважаєте, хто з двох людей неправий?