Ліда йшла, не бачачи перед собою нічого. Чоловік, котрого вона кохала, виставив їх з сином на вулицю. Два місяці він вимагав, щоб жінка з’їхала від нього. А куди тепер? В неї ні житла свого, ні роботи. Максиму всього три роки. Якби не дитина, давно б від Дениса пішла. А з сином куди? Але чоловікові абсолютно байдуже. Ще й звинуватив дружину, що син не від нього. Хотів зробити боляче. Схоже, чоловікові просто увірвався терпець. Він хоче привести в дім свою нову пасію, а тут Ліда заважає. А потім не витримав та витягнув її за руку, а сам почав міняти замки. Сказав, що речі їхні привезе згодом.
Так Ліда стояла на узбіччі, як раптом помітила бабусю, яка не в змозі була самостійно перейти дорогу. Дівчина підійшла, взяла стареньку попід руку та перевела її. Бабуся подякувала та запитала, як дівчину звуть і чому вона така невесела. Ліда і так нікуди не поспішала, отож почала все розповідати. І син був щасливий, адже грався на майданчику поблизу, поки матір говорила з бабусею.
Після розповіді Ліди старенька запропонувала їй пожити в неї. А там якось буде. Вдома Ірина Петрівна подзвонила своєму синові, щоб той приїхав. А далі все було швидко та неочікувано. Син Ірини Петрівни, Володимир, влаштував Ліду на роботу, а сину знайшов дитячий садок.
Ліда досі живе з бабусею, старенька не хоче їх відпускати від себе. Так веселіше. Ліда працює, подала на розлучення та поділ майна. А недавно колишній вирішив помиритися, але він їй більше не потрібен. В неї життя й без нього почало налагоджуватися.