Настав день виписки, у залі Вікторію чекала уся родина. Найпрекрасніший момент – медсестра виносить дитинку. Віка дивиться на малюка, бачить, це не її дитина…
Молода мама тремтячими руками розгортає пелюшки, щоб остаточно переконатись у своїй правоті.
-Для чого ви це робите? Ви бачите яка черга? – мовила медсестра.
Але Віка не чула її, продовжувала робити те, що задумала. Наче серцем відчувала, що щось не те. І справді – це дівчинка, а в неї – хлопчик.
Медсестра відразу почала виправдовуватись, мовляв, що ця дівчинка теж чекає на виписку. Але її батьки загинули після обстрілу ворожими ракетами, тому її доведеться перевести у Будинок Маляти. І вона чекає свою чергу.
Витираючи розлучено сльози, Віка згадала цю ситуацію, яка сталась під час виписки, і розповіла все чоловікові. Дівчина довго не могла відійти від того, що трапилось у неї в лікарні. Так вона ухвалила рішення…
-Так, ця дівчинка теж буде її. Мабуть, все в житті стається не дарма,- гадала жінка.
Минуло близько місяця, як у них з’явилось двійне поповнення у сім’ї. Для них це було велике свято. Все-таки Віка не змогла забути ту дівчинку і вирішила всиновити її.
Віка тепер щаслива дружина й мати. Вона була впевнена, що вчиняє правильно. Так велів сам Бог. Тим паче Віка завжди мріяла про двох діток, коли ще тільки виходила заміж.