З Сашком я познайомилась в університеті, відразу влюбилися і на третьому курсі одружилися. З дітками не поспішали, хотілося спочатку власне житло придбати, світ побачити, твердо на ноги стати.
Ми були одружені 5 років, коли замість подарунка на річницю, я принесла чоловікові позитивний тест на вагітність! Для нас це була щаслива подія, ми з нетерпінням і трепетом чекали народження нашого сина Андрійка.
Після цього я ще раз переконалась, що з чоловіком пені пощастило. Всі страшні розповіді подруг про післяпологову депресію у мене не справдилися. Саша робив все, аби я мала час на себе та відпочинок, тому у нас навіть сварок не виникало, у всьому один одному допомагали та підтримували.
Так сталось, що коли Андрійку було пів року мені різко стало погано і я знепритомніла. Швидка, яку викликав чоловік, повідомила йому, що у мене 2 місяць вагітності. Я не знала, як на це реагували, а от чоловік відразу спохмурнів, він вважав, що нам рано заводити другу дитину, мов спочатку з одною потрібно справитися, адже нам фінансово і так важко, доки він єдиний заробляє. Проте у той момент я не хотіла робити аборт, у мені вже жевріло життя і я не хотіла його убивати. Коли лікарі поїхали, я повідомила чоловіку: якщо він не хоче другу дитину, то я самостійно виховаю двох, його участь не потрібна, тому він або приймає моє рішення, або ми розлучаємось.
Чоловік прийняв моє рішення, перший час намагався мене відмовити, а потім змирився. Коли народилась донечка, тоді у нашій сім’ї й з’явилися проблеми. Чоловік почав пропадати на роботі, було очевидно, що йому не подобається вдома, де двоє діток, вся домашня робота та діти були на мені. І хоч діти росли та вже не кричали вночі, але стосунки з Сашею не покращувалися.
Час йшов швидко, у нас з чоловіком не було жодної романтики, хоча я і намагалась її повернути. Спочатку думала, що йому потрібен час, потім, що втомлюється на роботі, але все стало на місця одного дня.
«Це була палка ніч! Дякую тобі!» – прочитала я на телефоні чоловіка, коли він вийшов у туалет! Після цього я зрозуміла, що жити так далі не можу. Наші стосунки вижили себе, терпіти походеньки чоловіка я не хотіла. Наступного ж дня подала на розлучення та переїхала від нього. Зараз живу сама, працюю дистанційно, скоро діти у садок підуть, то зможу нормально ходити на роботу. Найдивніше, що у моєму житті після розлучення нічого не змінилось, мабуть, Саші не стало у моєму житті ще після звістки про другу вагітність.