«Синку, цей лист пишу тобі, щоб ти прожив життя щасливіше, ніж я. Колись ти будеш таким же старим, як я, а зараз дозволь мені трохи повчити тебе простих істин…
Коли я була молодою, то здавалось, що світ був іншим. Сонце сяяло яскравіше, небо було більш голубим, люди щасливіші. Ми не існували, а по-справжньому жили! Вміли насолоджуватися навіть найважчими днями!
У якісь миті ми могли зовсім загубити себе й не бачити, проте ясними для нас завжди залишалися діти та батьки. До других горіла повага, ми ніколи не сміли на них не так глянути, чи погане щось сказати, а зараз…. Все змінилось, синку, сучасні діти батьків і послати, і вдарити можуть.
Та й до дітей було інше ставлення. Пригадай своє дитинство, що ми з татом лише не вигадували, аби тобі заняття знайти, а в які хороші літні табори ти щороку їздив? Нам з татом було так гірко відпускати тебе майже на місяць з дому, але ж обидвоє розуміли, що це і користь, і друзі, і скільки вражень! А що зараз стало з батьками та дітьми? Перші не хочуть, аби до них другі зайве слово сказали, от і дають їм телефони, в яких ті цілими днями сидять!
А що сталось зі шлюбом? Раніше, для чоловіка жінка була святинею, а чоловік для жінки горою і плечем, а зараз що? Ми з твоїм татом постійно один одного підтримували, ніколи не перечили та не критикували. Зараз же молоді пари шукають причини або вжалити один одного, а інколи роблять це навіть привселюдно!
Кожен з вас, сучасної молоді, зациклений на собі. Ніхто не хоче дивитися на свого партнера, чи товариша й отримувати задоволення від життя разом!
А ще більше мене дивує те, як сучасна молодь шукає щастя закордоном на якихось повітряних кулях, чи чужих морях. Набагато ж краще поїхати до неньки чи бабусі у рідне село, обійняти її, зробити щось разом, а потім подивитися у її усміхнені очі. Хіба треба чогось більшого для щастя?
Синку, я хочу донести до тебе просту істину: не спіши жити, відчувай життя. Дивись на тих, хто тебе оточує, карбуй їх у пам’яті й усвідом, що твої діти будуть твоїм віддзеркаленням. Те, як ти живеш і вчиняєш зараз колись можуть повторювати вони! І як ти ставишся до мене з татом, так і твої діти будуть ставитися до тебе з людьми!