До пологів ми з чоловіком ретельно готувалися, тому й лікаря обрали найкращого в усій області, адже говорили, що такими стегнами мені буде важко народити. Проте дитина не дала нам вибору й довелось народжувати у районному пологовому. На щастя, народила я швидко і без зайвих ускладнень. З сином все теж добре було, мені навіть дали його потримати на якийсь час, проте чоловіка не поспішали пускати до мене.
Коли мене перевели у звичайну палату, то там уже була жінка циганської зовнішності. Мене це спочатку насторожило, я старалась відкинути стереотипи, та очі все одно поглядали, чи нічого з моїх речей не зникло. Через певний час ми розговорилися і виявилось, що вона цікава співрозмовниця.
Я не знаю, що трапилось того вечора, проте у лікарні повністю зникло опалення, а на дворі стояла холодна зима, ще й вікна старі видували все тепло. Пацієнткам видали по ще одній ковдрі, проте холод все одно відчувався. Я телефонувала чоловікові, але його не пускали, навіть, не хотіли передати ковдри, які він передав мені та синові.
Коли циганка почула, що мій чоловік не прийде, то почала мене заспокоювати, що її коханий все вирішить, я спочатку до цього скептично поставилась. А коли зайшов чоловік з великою бородою і довгим волоссям та великим обігрівачем у руках, то я зовсім оніміла.
Я не знаю, як він прийшов сюди і як розв’язував питання з лікарем, який заскочив і почав проганяти його та змушувати вимкнути обігрівач, але того вечора за своє збережене життя і свого сина я вдячна лише цій циганській сім’ї.
Через пів годинки він пішов, залишивши нам обігрівач, і тоді у палату зійшлися багато жінок зі своїми дітками, аби погрітися, бо їхніх чоловіків так само не пустили.
Я й досі вдячна Риті, що тоді все так склалось. Зараз ми підтримуємо товариські стосунки, хоча й всі друзі та родина ставляться до цього скептично і не розуміють.
Але ж не всіх людей потрібно оцінювати за їхньою нацією!