Думаючи про дідуся і допомогу, яку він мені завжди надавав, приходжу до думки, що без нього і його порад виріс би зовсім іншою людиною, а значить і життя моє склалося б інакше.
Не раз і не два я опинявся в таких заплутаних ситуаціях, коли не розумів, що мені робити і що робити, і тоді поруч опинявся дідусь, який не говорив мені прямо, що робити, вирішуючи за мене, а направляв. Скільки разів я поривався кинути спів, тому що він у мене в печінках стояв, а мама мене все вмовляла залишитися. Тоді дідусь сказав, що це мої захоплення і мій час, тому тільки я можу вирішити, потрібно воно мені чи ні. Я пішов. І ні краплі про це не шкодую – відмовившись від гуртка, що напружує, і заняття, я приділив більше часу навчанню і друзям.
Мені хотілося спробувати себе в кількох професіях, але обмежена кількість іспитів ставила мене перед вибором – або намагатися домогтися чогось із хімією та біологією, або з історією та англійською. Дідусь сказав, що сам вибрав би друге, бо не такі вузькі спеціальності. Тож я зважився на другий комплект і став перекладачем. Завдяки цьому я познайомився з Нані – вона була кореянкою, яка працювала на перекладах, як і я.
Я не знав, як покликати її на побачення, і в цьому питанні з дідусем радився, а за два роки я питав його, як він освідчувався бабусі, бо мені хотілося вразити Нані.
Тепер мій дідусь став прадідусем, допомагає няньчити мені і дружині однорічного карапуза – свого правнучка, і навіть тут він не залишається осторонь і завжди може порадити щось розумне.
Іноді я думаю, що якби не він і його поради, я б міг не вступати туди, куди вступив, або не покликати Нані на побачення, надто переймаючись тим, що нічого не вийде. Дідусь не тільки підказував, а й підбадьорював мене по життю, звідкись знаючи, як для мене буде краще і що мені точно потрібно.
Я не втомлююся дякувати йому за це. І ви своїм рідним, що вам підтримують і направляють, не забувайте дякувати. Вони – наша опора і підтримка, і наші найголовніші порадники, до яких часом варто прислухатися.