Того дня я не могла зімкнути своїх очей. Хвилювання щосили огортало мене. Адже завтра я виходжу заміж. Гадаю, Олег – просто ідеальний чоловік. Наше весілля було заплановане ще рік тому, але я і гадки не мала, що виходитиму заміж у такий нелегкий час. Нам не хотілося гучного свята, тож вирішили взяти шлюб у церкві, а потім посидіти в тісному родинному колі.
Гадаю, я не перша й не остання, хто відчуває щось подібне. Кожна дівчина мріє про красивого, доброго нареченого та міцну сім’ю, а потім, ніби одна мить – і ти вже не та маленька дівчинка, а твої мрії стають реальністю.
Я ловила себе на думці, чи справді роблю правильний вибір. Чи вдасться нам з чоловіком стати одне для одного справжньою підтримкою, бути частинками цілого, кохати до кінця життя попри все?
За всю ніч я хоч би око зімкнула. А на ранок прокинулася, випила чашку кави й стала готуватися до найважливішого дня у своєму житті. Тут у двері саме постукала перукарка. Година – і моя зачіска готова, залишився ще макіяж… Зараз повинна прийти моя подруга дитинства. Я ще змалечку обіцяла, що вона обов’язково буде моєю дружкою.
Дістаю свою фату із шафи, а звідти випадає якийсь аркуш. Розумію, що він адресований мені. От тільки від кого? Розкриваю його і бачу такий знайомий почерк. Вже з першого рядка розумію, що лист залишив мій батько, котрий зараз не з нами. Він з першого дня пішов захищати нашу державу. Знаю, тато мріяв побачити мене у весільній сукні. З моїх очей без упину котяться сльози. Невже він хоче відмовити мене від заміжжя? Чи, можливо, він знає те, чого не знаю я? Страшно, але продовжую читати далі…
“Моя люба донечко…Анно!”
Тільки батько мене так називав. Як би я зараз хотіла, щоб він був поруч!
“Гадаю, Олег – чудовий хлопець. Але запам’ятай – сім’я це не тільки миті щастя, це й ще величезна відповідальність. Ви присягатимете перед Богом, а отже повинні бути вірними та кохати одне одного і в горі, і в радості. Якщо ви справді кохаєте одне одного – вам під силу все. Шлюб – це готовність бути разом до кінця хай там що! Це вміння поважати одне одного, підтримувати у хвилини відчаю та щиро радіти у хвилини щастя. Ти – жінка. А значить маєш берегти сімейний затишок. Наповнюй дім радістю та зустрічай чоловіка з роботи так, ніби не бачила його довгий час. Роби так, щоб він не знаходив причин затримуватися на роботі, а з нетерпінням біг додому.
Не свари на нього. Нехай гроші ніколи не стануть причиною для непорозумінь у вашій молодій сім’ї. Все матеріальне – ніщо в порівнянні з духовним. Ніколи не сварись за витрачені гроші.
Підтримуй та пишайся своїм чоловіком. Не забувай – жінка надає чоловікові крила. Тільки з твоєю вірою він здатен навіть гори звернути. Поважайте одне одного, цінуйте, проявляйте турботу, а головне – не втрачайте найціннішого – ваших почуттів. Пам’ятай про це!
Не гнівайся на свого чоловіка, намагайся його зрозуміти. Не звинувачуй його й не докоряй. Адже в пориві емоцій так легко зруйнувати те, що будувалось роками. Будь вірною йому. Поважай свій вибір.
У цьому світі чимало жінок. Та тільки дві з мільйонів дорогі моєму серцю – ти й твоя мати. Це ж заради вашого світлого майбутнього я зараз борюсь за нашу волю.
Не забувай і про нас – тих хто тебе виховав. Пам’ятай, що б не сталось – ми завжди поруч. І так буде, допоки ми живі.
Твій татко!”
Я не могла стриматися. Сльози горохом котилися по щоках. Адже в мене найпрекрасніші батьки у світі. А зовсім скоро я вийду заміж за чоловіка, якого кохаю просто без меж.