Наші батьки живуть на п’ятому поверсі. Ми з сестрою виросли та стали жити окремо. Мама з татом у свій час подбали про те, щоб кожна із нас була забезпечена житлом, тому придбали нам обом квартири. Тож у цьому плані у нас все добре. Але з того часу наші батьки вже не мають жодних заощаджень. Вони обоє пенсіонери.
Наш батько часто хворіє, тож майже вся їхня пенсія іде на ліки. Про які заощадження може іти мова. Тим більше в такий нелегкий час. Але ми з сестрою не звикли чекати, поки батьки сидітимуть без коштів. Та й вони ніколи нам не скажуть. Візьмуть в борг, а потім все одно доведеться віддавати. Порадившись, ми з сестрою вирішили допомагати батькам та давати їм щомісяця по три тисячі гривень. Для нас обох це не так і багато, а їм ті гроші точно знадобляться. Я вже приготувала промову, щоб вмовити їх прийняти від нас кошти. Але, на диво, мама взяла гроші та ще й тішилася, які в неї чудові діти.
Нещодавно на четвертому поверсі поселилася жінка пенсійного віку. Вона майже ні з ким не спілкувалася, рідко виходила з дому. Виглядала бабуся замкнутою та неговірливою. Сусіди, коли побачили, що жінка не хоче ні з ким спілкуватися, перестали її чіпати. Хай собі живе, як їй заманеться.
Та, мабуть, жити їй було не так і легко. Всі бачили, як вона рахує копійки, щоб купити продукти. Несла додому в основному хліб та більше нічого. Ніхто до неї не навідувався. А якось наша мама вийшла з нею з будинку в один час. Вона поцікавилася, чому сусідка купляє завжди один хліб. Сусідка подивилася на маму та розплакалася. Жалілася на малу пенсію, а ще ж потрібно платили за комунальні. Тому залишається їй лише на хліб.
– А діти у вас є? – поцікавилася моя мама.
– Вони й придбали мені цю квартиру, мою ж продали. Гроші забрали собі, сказали, що з мене досить однокімнатної квартири. А якщо я помру, їм повідомлять. Ось так. Невже я так виховала власних дітей? Не розумію, коли упустила їх виховання.
Мамі стало дуже шкода цієї жінки. Але ж чим допомогти? Віднедавна мама почала ділитися з бабусею тим, що ми їй привозимо. А ще вона щаслива, що в неї є ми.