Марка називали «сонячною дитиною» не лише тому, що він посміхався, коли бачив улюблених ведмедиків, а й тому, що він був особливим з дитинства.
Коли йому виповнилось 3 роки, то мама наважилась повести до його садочка, де були такі ж діти. Головне у ньому було те, що він був створений батьками, які й самі були вихователями й чергувалися між собою. Міська влада їм виділила приміщення, платила комунальні послуги й інколи дарувала подарунки, проте для них було важливо хоч би те, що вони не залишаються на одинці зі своїми проблемами. Серед мам кожна могла знайти підтримку та опору, адже всі добре знали, що таке «особлива дитина».
Марко з радістю ходив до садочка, там у нього були друзі, там він відчував себе важливим, адже завжди у чомусь допомагав «вихователям» і повчав інших дітей. Звісно, інколи діти були з ним жорстокі, особливо ті, з якими він зустрічався на вулиці, але він не ображався на них, не вмів тримати зла.
Одна з мам запропонувала подругам влаштувати благодійний аукціон з картинами та виробами дітлахів і таким чином заробити трохи грошей для кращого облаштування їхнього приміщення, але все це вони робили своїми руками.
Спочатку ця благодійна акція проходила лише на міському рівні раз у місяць, але чим більше розголосу вона набувала, тим більше робіт мами почали публікувати в інтернеті. Звісно, картини купувалися для того, щоб зробити добру справу, а не тому, що це були видатні шедеври, проте талант Марка відзначили всі. Навіть один добродій вніс таку суму за його картину, опираючись на те, що «малий точно стане знаменитим і я продам її втридорога», що мами змогли облаштувати цілий спортивний майданчик, а одна з відомих українських художніх шкіл запропонувала йому навчання.
Маленький хлопчик пищав від радості, коли дорослі серйозні дядьки у новій школі вихваляли його здібності, а потім влаштували цілу виставку.
Тепер завдяки роботам маленького Марка невеличкий садок, створений батьками, перетворився у центр допомоги, де працюють хороші вихователі, які завжди раді сонячним діткам!