Дізнавшись, що приховує наша колега по роботі, нам стало дуже c0p0мн0 за нашу поведінку

Зі мною на роботі працює одна дівчина, яка потрапила в наш колектив зовсім недавно. Як всі чоловіки з колективу, я також звернув на неї увагу. Красива, тендітна, приємна посмішка. Мабуть, кожен мріяв би сходити з такою жінкою на побачення. Але нікому не щастило добитися її уваги. Всі пропозиції вона відкидала. Щоразу в неї була якась причина. То їй ніколи на вихідних, то їде в село до батьків, то вже має зустріч з подругами. Так більшість наших колег змирилися з цим, зрозумівши, що Тетяна недоступна.

Але незабаром ми стали помічати в ній ще дещо. Вона жодного разу не ходила на обіди в нашу їдальню, приносила все з собою в домашньому контейнері. Чай приносила в старенькому термосі. І майже ні з ким не йшла на контакт. Хіба перекидалася декількома словами по роботі. Дехто навіть помітив, що вона зовсім не посміхається. Так її й прозвали “відлюдником”. Звісно, в обличчя ніхто не наважувався це говорити, а от між собою часто так говорили.

Але ще більше ми здивувалися, коли колектив вирішив зібрати кошти на подарунок начальнику. За тиждень в нього мав бути день народження – 60 років. Узгодили скластися по 300 гривень. А коли черга дійшла до нашої співробітниці Тані, вона відмовилася. Спочатку сказала, що не має можливості, а після нагадала нам, нібито вона працює не так і давно, тож їй недоречно складатися зі співробітниками на рівні.

Нас це дуже здивувало. Як можна іти проти колективу. Ми ж колеги. Чимало часу проводимо разом. Невже їй буде приємно приходити на роботу та зустрічати на собі косі погляди співробітників. Після цього випадку майже всі перестали з нею спілкуватися. Ніби почали бойкот. Тільки вона до когось зверталася, ми вдавали, що не помічаємо її.

І тільки наша старенька прибиральниця розповіла усю правду про дівчину. Після стількох днів нашого ігнорування колега побігла на сходи та почала плакати. Саме там її й помітила прибиральниця, яка саме мила сходи. Ірина Василівна вже давно була пенсіонеркою, але продовжувала працювати на роботі. Їй стало шкода дівчини, тож Ірина Василівна стала її заспокоювати. Так вони почали говорити між собою. Коли прибиральниця стала розповідати нам усю правду, ми були просто шоковані.

Виявляється, у Тетяни не так все просто, як здавалося на перший погляд. Вона виховує важкохвору дочку. Для лікування жінці потрібні чималі кошти, яких в тої, звісно, немає. За свою зарплату їй виходило тільки купляти ліки, які й підтримували доньку. Чоловік Тані не витримав труднощів та покинув їх. Жінка живе зі своєї мамою, яка також допомагає їй.

Ми навіть не знали, що на це сказати. Наступного дня ми попросили у співробітниці вибачення. Вона розплакалась. А вже через два дні ми почали збір коштів для її донечки та навіть зробили публікацію в Інтернеті про те, що дівчинка потребує допомоги.

 

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

11 − 7 =

Дізнавшись, що приховує наша колега по роботі, нам стало дуже c0p0мн0 за нашу поведінку