– Донечко, прошу тебе, не йди. Не кидай мене саму. Я тут пропаду.. Не губи мене, благаю! Ех, за що мені така старість!

Марина довго не могла зімкнути очей. На годиннику була перша година. Вона вже давно забула, що таке тиша та спокій в домі. В голові крутилося сотні думок. Від цього їй ставало самотньо та тривожно. Її Олексій вкотре не прийшов ночувати додому…Набридло. Вона вже давно не хвилювалася за його життя. Але боялася за майбутнє власних дітей.

Якби не свекруха, вона б забрала дітей та поїхала жити до своїх батьків.

Марія Василівна дуже добра жіночка. Вона вже неодноразового рятувала свою невістку від сина-п’яниці, який дозволяв собі простягати до неї руки. Марина сама маленька та тендітна, вона навряд чи зможе дати йому гідну відсіч. І як тепер буде? Сама Марія Василівна тут не витримає…

Жінка ще довго про все думала, а потім на ранок заснула. Зранку вона пробудилася від сильного гуркоту. Це був її чоловік Олексій, який ледь теплий повернуся додому. Він впав просто біля самого входу. Це стало останньою краплею для Марини. Тепер вона точно поставить крапку на цих стосунках та піде від нього. Хай там що!

Тоді Марина взяла сумку та похапцем почала збирати свої та дитячі речі. Вона була настільки розбита, що не одразу й помітила, як за всім цим спостерігала її свекруха. А коли Марія Василівна зрозуміла, що коїться, то кинулася до невістки та стала її благати:

– Донечко, прошу тебе, не йди. Не кидай мене саму. Я тут пропаду.. Не губи мене, благаю! Ех, за що мені така старість!

Після цих слів в Марини мало не вискочило серце з грудей. За увесь час сімейного життя свекруха стала для неї найріднішою людиною. Марина розуміла, що як тільки вони підуть, то Марія Василівна просто пропаде з таким сином.

Але Марина більше не могла так жити. І вона чудово розуміла, що на прийняття рішення в неї залишалося декілька хвилин. Відтак Марині вдалося вмовити стареньку піти жити з нею. Не могла вона покинути жінку, котра колись прийняла її як рідну дочку.

Не такої старості та віддяки від сина чекала Марія Василівна, але добре, що хоч невістка не покинула її напризволяще.

 

 

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

eleven − 4 =

– Донечко, прошу тебе, не йди. Не кидай мене саму. Я тут пропаду.. Не губи мене, благаю! Ех, за що мені така старість!