Донька прийшла з інституту хвилювана. Переконавшись, що мами немає вдома, вона зайшла на кухню

Донька прийшла з інституту хвилювана. Переконавшись, що мами немає вдома, вона зайшла на кухню, сіла за стіл навпроти батька. – Тату, я хочу тобі сказати одну річ… – вона зробила паузу. – Тільки мамі нічого не розповідай. Добре? – Добре, – спокійно підтвердив батько.

– І це… Прошу, тільки не кричи на мене одразу, будь ласка.

– Що таке? – Від такої дивної поведінки дочки, серце батька відчуло негатив.

– Ти обіцяєш не кричати? – Ще раз наполегливо запитала дочка.

– Ну, обіцяю… – вже нервово відповів батько.

– Коротше, я… це…

– Що – це? – серце батька затремтіло.

Раптом у коридорі задзвонив мобільний телефон дочки.

– Ой, тату, я зараз!

Вона схопилася зі стільця і побігла до телефону, де, звичайно, надовго затрималася.

А батько, розгублений, залишився на кухні.

– І що вона мені зараз збирається сказати? – Гарячково думав він. – Вона сказала, що вона “це” … Невже вона – це? Невже моя дочка вагітна? Господи… Але чому вона каже це спочатку мені, а не матері? А з іншого боку – правильно робить. Мама, на відміну від мене, розбиратися не буде, одразу наговорить купу всього. Тільки потім, коли заспокоїться, почне думати та говорити по справі. Хоча, що тут казати? Кошмар, та й годі… Інститут їй доведеться покинути. Хоча… Якщо ми допоможемо… А ми маємо їй допомогти! Ну і добре… Якщо вагітна, нехай народжує. Внуки – це добре… Все… Спокійно, тату, все буде добре…

Дочка, нарешті, повернулася з коридору і знову сіла навпроти улюбленого татка.

– Вибач, тату, мені подзвонили. Але я все одно хочу повернутися до головного. Не знаю, як ти до цього віднесешся.

– Все-все-все… – перебив її батько. – Я добре поставлюся. Ти не хвилюйся, доню, я вже все вирішив.

– Вирішив? – Здивувалася вона. – Вже?

– Так, вирішив. Ти, головне, не нервуйся. Спокійно народжуй, а ми тобі з мамою допоможемо.

– Народжувати? – приголомшена дочка дивилася на батька. – Навіщо?

– Як навіщо? Ти ж вагітна.

– Звідки ти взяв?

– Ну як – звідки? Ти ж сказала, що ти це…

– Та ти що, тату?! – Дочка голосно засміялася. – Я хотіла зовсім про інше тобі сказати.

У коридорі знову задзвонив телефон, і дочка знову рвонула з місця.

– Тату, вибач. Мені знову він дзвонить.

– Фу… – видихнув батько, коли дочка втекла. – Виходить, вона не вагітна. А я вже собі навигадував. Прямо, як жінка. Не можна бути таким панікером. Але якщо вона не вагітна, то що тоді? Стоп… Вона мені зараз сказала – знову він дзвонить. Цікаво, хто це – він? Невже це – він? Невже наша дочка виходить заміж? Ось це ми з матір’ю влипли… Це вже набагато складніше… З дитиною ще можна дочці допомогти, понянчити, погуляти. А з зятем – не понянчишся. Тоді вона точно свій інститут покине. Ось, не було печалі… А якщо почнеш відмовляти, вона скаже, що ми їй життя ламаємо. З іншого боку – це мало колись статися… Господи, ну навіщо вона так рано в ці тенета потрапила? Їй вчитися залишилося всього нічого.

Тепер треба готувати гроші на весілля.

– Тату, я знову повернулася. – Дочка знову опинилася навпроти батька. – Проте, я… – Вона знову зробила паузу.

– Ну, кажи ж, не тягни! – вигукнув батько, нетерпляче. – Я вже готовий до всього!

– До всього? – Зраділа дочка.

– До всього, до всього. Ну що ти хочеш мені повідомити? Щоб я готував гроші?

– А як ти здогадався? – здивувалася вона.

– Так ось. Я ж все розумію.

– Ой, татку, а я так хвилювалася, що ти сваритися станеш.

– А нащо тут сваритися? – Він важко зітхнув. – Головне, щоб ти правильно вирішила. І потім не пошкодувала.

– Я не пошкодую, тату. І ти не пошкодуєш. А мама – тим паче. Він такий класний!

– Ну, добре, добре, – батько зробив кислу міну. – Це ми подивимося, який він.

– Тоді з тебе п’ять тисяч, – раптом заявила дочка.

– Усього? – здивувався батько.

– Ну, тату, я ж три тисячі сама додам. Я ж стипендію отримую.

– Додаси? – Батько нічого не розумів. – На що?

– Ну як на що. Я ж тобі хотіла сказати, що я це..! Я знайшла мамі крутий подарунок на ювілей. Ми їй купимо крутий мобільний телефон.

– Мамі?

– Ну так. Їй виповнюється п’ятдесят. Ти що забув? Мені цей менеджер із салону мобільного зв’язку постійно надзвонює. Телефон насправді дорожчий, але цей тип мені знижку дає велику. І ця знижка діє тільки сьогодні.

– Ах, це менеджер тобі дзвонив? – Батько нервово зареготав, потім, просміявшись, голосно видихнув. – Уф… Ну, звісно, ​​донька. Які питання? Подарунок для мами, це ж святе.

І він майже побіг у кімнату за грошима, радіючи, що так легко відбулося…

 

Rate article
Add a comment

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

three × 3 =

Донька прийшла з інституту хвилювана. Переконавшись, що мами немає вдома, вона зайшла на кухню