Наша донька ледь не щодня говорила зі мною й татом, щоб ми купили її сестричку. Пояснювала вона це бажання тим, що вони можуть стати справжніми друзями, яких вона ще не має.
Ми з чоловіком не дуже хотіли, проте спочатку пробували, нічого у нас не виходило, а згодом зрозуміли, що і роки минули, коли ми були активними, тому й до дитячого крику заново не звикли. Замість братика чи сестрички ми вирішили купити доньці котка або собачку, адже тваринка може стати теж вірним другом та членом сім’ї.
Коли ми принесли додому маленького бордер-колі, то донька розізлилась. Вияснилось, що вона зовсім не хотіла тваринку, а ми у неї й не запитали…Ім’я ми самі обирали песику й турбувалися про нього, бо донька не звертала на нього уваги.
Морс, так ми його назвали, був добрим та грайливим песиком, але донька у його бік навіть не дивилась. Щодня вона почала нам влаштовувати справжні скандали про те, що ми погані, бо не купуємо її сестричку. Одного разу дійшло до того, що вона копнула нашого Морса. І це було останньою краплею. Ми поставили її у куток та сказали, що її потрібно переосмислити свою поведінку. Раніше ми такого не робили, але й наша донька так не поводилась.
Дівча стояло у кутку й не хотіла перепрошувати за скоєне, ми з чоловіком готували вечерю, а тоді він легенько мене штовхнув й вказав пальцем на дивовижну картину.
Морс підійшов до доньки й почав підбадьорювати її, вона спочатку відверталась, але він не відступав. Схоже, йому вдалось розтопити її серце і вона взяла його на руки. І з того дня стали справжніми друзями, де донька, там і собака..
Дійшло до того, що вона і спить зі своїм другом, із секретами ділиться і любить його, як справжнього братика, а ми з чоловіком щасливі, що змогли подарувати доньці таке щастя!