Лариса Петрівна все життя присвятила своїм дітям. Виростила двох чудових синів. Всю душу в них вклала. Було важко, адже чоловіка не стало, коли хлопчикам виповнилося 9 і 7 років. Чоловік загинув під час нещасного випадку на виробництві. Доводилося працювати на роботах, добре, що батьки з села допомагали продуктами. А ще хлопці щоліта гостювали у дідуся з бабусею.
Хлопці виросли, закінчили навчання в університеті. Менший син Роман швидко знайшов своє місце в житті. Врешті вався на роботу, одружився, живе окремо. З дружиною виховують донечку Маргариту.
Старшому сину Кирилу вже 35. Він важко йде в контакт з оточуючими. Як скільки робіт вже за ці роки встигнути змінити… Скрізь йому не так. Але вже нарешті знайшов роботу по душі, й працює з дому віддалено. Живе зі мною, я вже і натякала, щоб шукав собі якусь підходящу дівчину і женився, бо ще кілька років, і кому ти будеш у 40 років?
Та й Роман , коли з дружиною приходив у гості до нас, намагався поговорити з братом, але він жодної уваги не звертався — і так добре живеться.
Коли Лариса Петрівна вже втратила всю надію, одружити старшого сина, він привів додому свою майбутню дружину. З Христиною Кирило познайомився на сайті знайомств. Вони віртуально довго спілкувалися. До 24 лютого навіть встигли кілька разів поїхати на спільний відпочинок. Христина родом з Енергодара, тому як тільки там стало неспокійно, Кирило запропонував їй з дочкою Алісою переїхати до нього. Христина погодилась.
Кирило привів у мамину квартиру, і орендувати квартиру він не думав, хоча від ідеї співмешкання з молодим сімейством Лариса Петрівна була не в захопленні. Але вона ж так давно мріяла, щоб син нарешті влаштовував особисте життя, погодилася навіть на жінку з дитиною.
Та як показав час, краще б виставила відразу, бо натерпітися довелося чимало. Молодята розписалися, і стали жити в квартирі з Ларисою Петрівною.
Христина вже була заміжня. Розлучилася з цієї причини, що свекруха занадто лізла в їхнє життя з першим чоловіком, тому через кілька днів після розпису Христина склала список правил для Лариси Петрівни, щоб двічі не наступили на одні й ті ж граблі.
Ви уявляєте, скільки потрібно мати нахабства, аби прийти в чужу квартиру й вимагати, щоб усі слідувати новим правилам? Тим більше, вона переїхала до нас зі справжнього пекла. Живи, радій життю, дякуй Богу, що ти в безпеці. А вона, слів мало, щоб це описати.
Отже, правила передбачали побутові та матеріальні питання, а також незалежність нової родини. Ось деякі з них:
- Харчуємося окремо, полички в холодильнику окремо
- Свої поради тримайте при собі
- За Маргариту відповідає її матір
- Оплата за комунальні послуги ділитися порівну на всіх жителів квартири (не рахуючи дитину)
- Будь-які наші покупки Вас не стосуються
- Квартиру прибираємо по черзі відповідно до складеного графіка
- Прання ставимо по черзі
- Їмо з різного посуду
- Про прихід гостей повідомити завчасно
- Не кричати, а всі проблеми вирішувати спокійним тоном
Лариса Петрівна — жінка дуже терпляча, тому і тут намагалася перевести все в жар: «Оце так! А дихати хочеш можна?» — з посмішкою уточнила вона.
Невістка жарту не оцінила. Мама зрозуміла, що тут жартами нічого не вирішиться. Нісенітниця якась: син привів додому жінку з дитиною, а та замість налагодження контакту зі свекрухою вирішила її приструнити і поставити на місце у своїй власній квартирі. Лариса Петрівна натякнула, що на орендованій квартирі їм було б багато простіше і спокійніше, але Христина заперечила і нікуди йти не збиралася. Грошима розкидати не можна, тим більше не знаєш, що тебе чекає завтра. Так минув місяць.
Одного вечора Лариса Петрівна подзвонила до молодшого сина пожалітися:
От виховуєш дітей, ночей недосипаєш, недоїдаєш, казки наніч читаєш, а він потім приведе якусь хамку, яка буде гнобити тебе у твоїй власній квартирі.
Наступного ранку Роман подзвонив до старшого брата, і надалі, що приїде. Як тільки ми зайшли до квартири, його жінка вибігла з кімнати, наче фурія, з криками про те, що чітко написано в правилах — жодного гостя!
— А ми не в гості, не хвилюйся, — спокійно відповів я. — Привіт, Кирило. Збирайтеся. Я зняв для вас однокімнатну квартиру на перший час. А далі собі живіть як знаєте, але з мамою я так поводитися не дам.
Як тільки Христина не протестувала, не вмовляла Кирила. Все марно. Вони зібрали свої речі і поїхали на орендовану квартиру. А Роман про всякий випадок замок у вхідних дверях змінив. Щоб ніхто не тріпав його матері нерви на старість років.