Галина з Микитою вже вісім років жили в шлюбі. Він для неї все робив, піклувався дуже, оберігав, балував. Галина тільки й чула з усіх боків, який у неї чоловік чудовий. Навіть була справа, коли вона загубила обручку на морі, і Микита того ж тижня їй нову подарував.
“Щоб усі знали, що ти зайнята і ти моя”, – пояснював він, вручаючи презент.
Галині завжди дуже подобалася його увага і дорогі подарунки теж. За чоловіком вона була як за кам’яною стіною, і якось не помічала, що сама йому явно менше дає, ніж він їй. Вона не робила йому подарунків на день народження ніяких, крім романтичної вечері, водночас він завжди дарував їй щось цікаве і дороге, крім букета троянд. І вона загалом не дуже-то часто балувала його смачною їжею, вважаючи, що після роботи вони обидва занадто втомлені, щоб що-небудь робити, і чого-небудь із кулінарії або з доставки буде достатньо.
Нікіта ніколи їй у цьому не дорікав, але дорікнула мама.
– Сама з другою обручкою ходиш, а в чоловіка твого досі обручки немає. Що ж ти за стільки років не додумалася йому купити? То-то на нього всі дівчата задивляються – не знають, що він одружений.
Це сильно зачепило Галину. Вона воліла не бачити жіночих поглядів у бік Микити, бо знала, що він занадто чудовий, щоб інші ним не цікавилися. Їй би й на думку не спало, що справа у відсутності обручки.
Якось так вийшло, що під час розпису в них грошей вистачило тільки на каблучку Галині, а він тимчасово позичав у друга для себе. Одразу після церемонії каблучку він повернув, і навіть з тим, що давно міг собі дозволити таку “розкіш”, не купував обручки.
Галина не стала вишукувати причин і важливих дат, просто пішла і купила каблучку. Золоту, без жодних надмірностей. А ввечері, коли Микита повернувся з роботи додому, на нього вже чекала оксамитова коробочка на тумбочці біля ліжка.
– Це що? – не зрозумів він. – Купила собі що-небудь нове?
– Тобі, – ледве стримуючи емоції, відповіла Галина.
Микита вочевидь не очікував нічого, але коли відкрив коробочку з каблучкою, розчулився і навіть стиснув губи, дивлячись жалісливо.
– Ти купила для мене каблучку? – він одягнув її на безіменний палець і стиснув дружину в міцних обіймах. – Дякую! Я все хотів коли-небудь покликати тебе вибрати її разом, але отримати її від тебе було… так по-особливому! Виходить, ти мені другу шлюбну пропозицію зробила?
Вони разом посміялися, пообнімалися вдосталь, а потім радісні пішли на кухню – готувати разом вечерю, адже попереду вихідні.