У нас з дружиною завжди був спільний бюджет, ми це навіть не обговорювали, складали всі гроші в одному місці та скільки кому було потрібно, скільки той брав. А потім з’явилися карточки, проте і тут ми відкрито ділилися один з одним хто скільки заробляв і нічого не приховували. Заробляв я на багато більше від дружини, проте ніколи її не допікав цим. Жиди ми у достатку, завжди мали гроші на хорошу їжу, раз у рік відпочивали, купували новий одяг і не думали про щось погане. Навіть планували незабаром купити кращу машину, а потім у наш дім прийшла wійна…
Після початку цих подій в Україні я залишився безробітним, тому віддавався повністю волонтерству, думав, що це триватиме недовго, а там і на стару роботу повернуся, хоча не втомлювався переглядати нові вакансії з моєї професії, які появлялися рідко. З роботою я не поспішав, тому що розумів, що у нас є чимала сума, якої нам вистачить на рік життя точно, та й дружина заробляла, хоч і невеликі гроші.
Одного дня гроші просто зникли з нашого спільного рахунку і я не на жарт злякався, проте виявилось, що у мене їх вкрала власна дружина.
– Так, це я перенесла їх на іншу карточку – відповіла вона спокійно.
– Але чому? Це ж наші гроші?!
– І як вони можуть бути нашими, коли ти нічого не заробляєш?!
– Я безробітний лише кілька тижнів і я туди набагато більше поклав, ніж ти!
– Спочатку знайди роботу, а тоді поговоримо!
Через два тижні моя фірма відновила роботу і я знову став працювати, проте тепер всі мої гроші лежать у мене на картці. дружині я даю гроші на продукти та комунальні послуги, але спільного рахунку з нею мати не хочу, доки вона не вибачиться переді мною.