Коли Арсену виповнилося шість років, мама покинула його. Вони ще тоді жили разом у бабусиній квартирі по лінії мами. Все було чудово, нічого не віщувало біди. Але якось мама повернулася додому з відрядження. Там у потязі вона й познайомилася з чоловіком. Вони розмовляли всю ніч. У неї склалося враження, що вони знайомі все життя. На прощання обмінялися номерами телефонів.
Вдома чоловіка нічого не здивувало, хоч і дружина була задумана та сумна. Той подумав, мабуть, вона скучила за сім’єю. Але минув час і поведінка дружини здалася чоловікові дивною. Вона уникала розмов з чоловіком. На запитання, що трапилося, мовчала. А потім вона зникла. Написала записку, щоб її не шукали, зустріла іншого та кохає його. Так Василь залишився з Арсеном сам. Жили вони біля тещі. Пройшло два місяці, а Віка так і не повернулася. Василь чекав повернення дружини, але дарма.
Згодом теща вирішила поговорити з Василем, сказавши, що йому вже пора звільнити її помешкання. До неї от-от переїде молодша донька, тож зять з онуком мають звільнити квартиру. Василь аж за голову взявся. Йому нікуди йти. В його мами однокімнатна квартира. Але вона запропонувала їм переїхати до неї. Не на вулиці ж тепер їм залишатися. Так вони й жили утрьох у тісній квартирі. Бабуся спала на кухні, а Василь з Арсеном – в кімнаті.
Згодом вирішили зробити там ремонт. Забрали стіну, яка розділяла кухню та кімнату, так і місця більше стало. Пізніше Арсен пішов у перший клас. Час швидко летить. Не встигли оговтатися, як хлопець закінчив школу та вступив в університет. На той час захворіла бабуся, тож Арсен вирішив знайти роботу, щоб батькові було хоч трохи легше. Чимало грошей йшло на ліки. Коли Арсен навчався на третьому курсі, бабусі не стало. Він залишився жити з батьком.
Тато працював на роботі, Арсен навчався. Згодом хлопець знайшов роботу, де чудово зарекомендував про себе. Їхнє життя почало налагоджуватися. Арсена завжди цікавило, чому батько так і не знайшов собі іншої жінки. Василь сміявся та говорив, що нікуди було вести наречену. Та й всі гроші він заощаджував для сина. Надіявся придбати йому власне житло.
У двадцять шість років Арсен повідомив татові, що збирається одружитися. Василь дуже зрадів, от тільки він і досі не купив сину житла та не зробив ремонти. Так ще й потрібні були кошти на весілля. Арсен повідомив татові, що вони з Тетяною не збираюся робити гучного святкування, а відсвяткують в тісному сімейному колі. Серед гостей будуть лише батьки та друзі.
Перед самим весіллям до них прийшла теща, бабуся Арсена. Стільки років вона не згадувала про них, а тут з’явилася. Почала просити вибачення, що вигнала їх. Дочка, з якою та жила, хоче поселити її в дім для пристарілих. От вона і прийшла до них. Василь сказав, що давно пробачив тещі та все забув.
У день весілля Арсена в ресторан прийшла жінка. Василь одразу впізнав свою колишню дружину. Але він не став перечити їй бачитися з сином. Арсен не малий, і сам знає, що відповісти матері. На вибачення мами син сказав, ніби давно все пробачив, але попросив її більше ніколи не з’являтися в його житті. Вони з татом пережили удвох всі важкі моменти. Завдяки Василеві він виріс та став доброю людиною.
А для батька Арсен – справжня гордість.