Після того як я вийшла заміж, досить довгий час нам довелось жити в одній квартирі зі свекрухою. Оскільки ми не мали власного життя, цей період здавався нам справжнісіньким пеклом.
Керувала вдома свекруха, а сама нічого робити не хотіла.Усі домашні справи, приготування їжі, прання, все це було моїми обов’язками. А я ще, крім того всього ходила на роботу. А ще у свекрухи була дача, то на вихідних вона ще змушувала мене аби я їхала й обробляла їй город. І не те що я не хочу, у мене просто вже не було сил на цю дачу.
Згодом у нас з’явився первісток – донька Марійка. Дачею я тепер точно не мала як займатись, весь свій час я приділяла дитині. Через рік у нас ще народився синочок – Стас. А свекруха так і не мінялась, далі звалювала на мене купу роботи і їй було байдуже, що у мене ще двоє маленьких діток. Мало того, вона любила із сусідками мене обговорювати, що я лінива, погана і все таке.
Дякувати Богу, ми почали більше заробляти й змогли купити собі власне житло. Я була цьому дуже щаслива. Нарешті я сама собі господиня, головне, якомога далі від свекрухи.
Але не довгим було моє щастя, вже на третій день свекруха до нас приперлась, мовляв, дуже за внуками сумує. Ми якраз збирались обідати, і звісно, треба було за стіл її також запросити. Так вона набила живіт і пішла геть, навіть до дитячої кімнати не зайшла.
Після цього вона мало не щодня почала приходити до нас саме під час обіду. А в мене з’явилась можливість повернутись на роботу. Ми запропонували свекрусі аби та сиділа із дітьми й вона погодилась.
Минув місяць і я отримала першу зарплату. Як тільки свекруха про це дізналась, то відразу заявила, що я повинна заплатити їй за те, що вона сиділа із внуками. Так майже всю першу зарплату віддала свекрусі.
Чоловік, звичайно, сильно обурився коли дізнався про це. Так ми посварились зі свекрухою. І після цього вона більше до нас ні ногою, а мені наче легше стало, дихати вільніше.
Діти пішли до садочка, почали добре ладити з іншими дітками відразу же. А я безмежно цьому рада. Мені так легше, бо я можу не стояти біля плити після роботи. Діти в садочку пообідають, а ми із чоловіком на роботі.
Нам байдуже, що там і як у свекрухи. Головне, більше не втручається у нашу сім’ю.