Пів року тому моє життя повністю змінилось і зараз знайомство з новими людьми стало буденним, от лише Ігоря я запам’ятав відразу. Особливо через ту історію, яку він розповів мені, коли перебував у госпіталі. Його гризло те, що він завинив перед своїм татом і не зумів перепросити.
Ігор учився в інституті, коли тато повідомив йому, що після закінчення хоче зробити йому цінний подарунок. Хлопець відразу подумав, що батько говорить про машину, адже знає, що ще зі шкільних років він мріє нарешті сісти за власну. Він довго обирав найкращу, таку, щоб і погляд від неї відвести не можна, і щоб їздила добре, і щоб ні у кого з друзів такої більше не було. Прямо марку назвати хлопець не наважувався, проте вони з татом бачили її двічі у салонах та один раз у місті й Ігор давно ясно зрозуміти татові, що це найбільше його бажання.
Всі ці роки він навчався на відмінно, аби лише тато не відмовився від своєї обіцянки. І от йому нарешті вручають диплом і його йдуть вітати батьки. У руках мами торт, а у тата коробка. Ще тоді хлопець зрозумів, що коробка надто велика для ключів, проте це його не налякало. Він поцілував батьків, поспішно подякував за привітання і прийнявся відкривати коробку, проте у ній лежали не омріяні ключі, а Біблія… На Ігоря нахлинуло таке розчарування, що він повернув подарунок і пішов геть. Його їла з середини образа за вчинок батька, з матір’ю він ще зрідка говорив телефоном перший час, а потім повністю ігнорував обох батьків.
Протягом наступних десяти років він не з’являвся вдома. Влаштувався на роботу, почав добре заробляти й сам собі купив будинок та квартиру. Він досягнув висот, батьки могли б ним пишатися, проте спокійного життя все одно не було. Раптово, до нього прийшло усвідомлення, що все це через ту ситуацію з батьком, що його вчинок і образа на 10 років була неправильною.
Наступного дня він уже їхав до дитячого будинку. Проте там його ніхто не чекав… Двір давно заріс, у кімнатах нічого не було. Тоді побачив ту саму Біблію, подарунок, сів, почав її гортати. Наприкінці книги були ключі й документи на омріяний автомобіль. Його душила зсередини злість на самого себе. Сором, що він був такий дурним і страх, що так і не вийде перепросити.
Сусіди розповіли, що мати його поїхала за кордон, а батько пішов у якісь експедиції, ніхто його номера не мав, але обіцяли йому повідомити тільки він вернеться…. Й досі ніхто йому не телефонував…