За час своєї роботи я бачив всяке. Часто в житті трапляється таке, що ніколи б не повірив, якби сам не переконався.
Так трапилося і місяць тому. Ця історія вразила мене до глибини душі. За фахом я дитячий хірург. Працюю на цій посаді дванадцять років. Моя робота надзвичайно відповідальна та нелегка. Якось ввечері до мене привезли дівчинку. У неї було багато переломів. Деякі з них були відкриті, тож дівчинка втратила чимало крові. З нею приїхали батьки та старший брат. Вони й розповіли мені, що трапилося.
Сім’я їхала в гості, але через погодні умови вони потрапили в аварію. Хлопчик з батьками обійшлися подряпинами, чого не скажеш про дівчинку. Основний удар припав саме на сторону, де сиділа вона. Дівчинка була геть безсила.
– Сергію Івановичу, в нас проблеми, – сказала медсестра, обернувшись до мене. – У дівчинки четверта група крові, але її на даний час немає в банку. Самі розумієте, час спливає, а нам треба щось робити.
Дитину потрібно було терміново оперувати, без переливання крові в неї практично не було шансів вижити. Першими, кого ми перевірили, були батьки. Але їх групи крові не підходили. Таке трапляється нечасто, але ми взяли на перевірку кров брата. Вона виявилася також четвертою негативною.
Мама ледь трималася, а батько з братом не могли стримати своїх сліз. Вся сім’я дуже переживала. Тоді я присів біля хлопчика та вирішив пояснити йому все, як є.
– Сонечко, твоя сестричка дуже постраждала в тій аварії. Їй терміново потрібна операція. Але щоб пережити її, твоїй сестрі потрібна кров. Єдиний вихід – взяти кров у тебе, оскільки вона ідеально підходить. Артемку, ти готовий допомогти Олесі?
Хлопець на кілька секунд затих, а потім, глянувши на своїх батьків, мовив:
– Навіть якщо мені буде боляче, я хочу, щоб моя сестричка була живою. І я готовий заради цього на все.
Мама з татом підписали згоду. Коли Артема покликали в маніпуляційну, він підійшов до батьків та сказав:
– Тату, я дуже тебе люблю. Дякую, що навчив мене кататися на велосипеді, а влітку водив нас на річку. Матусю, а ти для мене найкраща у світі. Так тебе люблю!
Медсестра забрала хлопця в маніпуляційну, я тим часом пішов в операційну. Не можна було гаяти часу, тому батьки залишилися за дверима, а ми приступили до операції. Операція тривала шість годин, але ми таки врятували дівчинку. Після цього я пішов у палату, де відпочивав хлопчик після здачі крові. Я потиснув йому руку та подякував за відважність.
– Ти справжній чоловік, – сказав я Артемові, – все пройшло чудово, завдяки тобі сестричка житиме. Пишаюся тобою, хлопче. Твої батьки – молодці. Виховали тебе гідною людиною.
– Лікарю, я вам дуже дякую. Я скоро п0mpy? – запитав схвильовано хлопець.- Ні. У тебе попереду ще чимало цікавого.
Я не одразу зрозумів, чому хлопець поставив мені таке питання, адже був дуже втомлений після операції. Наступного дня батьки Олесі та Артема прийшли до мене подякувати за врятоване життя їх дитини. Вони мені все й розповіли.
Виявилося, хлопчик був переконаний, що як тільки він здасть кров для своєї сестри, то одразу п0mpe. Тепер мені стало зрозуміло, чому Артем так прощався з батьками. Все стало на свої місця.
Я був у захваті від цього хлопчика. Не можу передати своєї вдячності. Адже лише він міг врятувати свою сестру. Артем зробив це, бувши готовим пожертвувати власним життям.