Ми з сестрою в житті приблизно однаково влаштувалися. Обидва вчилися на готельно-ресторанній справі, в одному році обзавелися подружжям і з роботою один одному допомагали. Але мені все одно ніби більше в житті щастило. Якось я так потрапляв у потрібні місця в потрібний час і отримував вищу посаду, більший дохід, заводив корисні знайомства. А сестра працювала на одному місці безвилазно, ні про які підвищення не було й мови.
За допомогою батьків спершу їй вдалося купити квартиру, а потім і ми з дружиною переїхали в хрущовку. Незважаючи на таку собі якість житла, ми зробили євроремонт і стали думати про подальше поліпшення, а сестру і так все влаштовувало.
Минулого року у мене з’явилася можливість купити хороший старий автомобіль у друга. Він купував нову машину, а стару хотів якнайшвидше продати, щоб отримати те, чого бракує, і я зацікавився. Не без допомоги дружини, але придбав цей автомобіль. Моя дружина говорила, щоб свою стару машину я не продавав, а залишив у запасі – всяке ж трапляється. Але я вже загорівся навіть не продажем, а передачею машини чоловікові сестри.
Він був тямущим хлопцем, завжди мені дуже подобався, бо балакати з ним було легко і цікаво. І мені хотілося зробити приємне сестрі, показавши, що я піклуюся про неї, як і в дитинстві. Приурочувати подарунок було ні до чого, я хотів просто якось мимохідь запитати, чи потрібно їм і коли зять зможе під’їхати забрати машину.
Якраз, коли я прийшов у гості, щоб це обговорити, сестра була не в настрої. У неї були якісь проблеми на роботі, і вона перетворилася на щось, що нило.
“Звичайно, у тебе ніяких бід немає, а в мене скорочення може бути”, – стогнала вона.
А її чоловік піддавав:
– Ага, машину нову купив. Непогано ви живете в такий важкий час, однак.
Але тим, що остаточно переконало мене в тому, що ці двоє заслуговують на подарунки, була ненавмисно підслухана сварка цих двох. Мене відправили у вітальню, поки на кухні мили посуд, і задзвонив домашній телефон. Я хотів віднести, але завмер біля кухні, підслуховуючи такий діалог:
– Вітя як сир у маслі. Твої батьки занадто багато йому дають. Він уже з машиною новою. От навіщо йому машина, якщо й стара була нормальна? Якщо такий багатий, міг би допомогти нам, а не на машини розкидатися грошима, – скаржився зять.
Важливо зазначити, що батьки мені ніколи особливо не допомагали. Це ми з дружиною ще їм допомогу надаємо, а ніяк не вони – нам.
– Він завжди таким був. Сам про себе хвилюється, і більше ні про кого. Хоч би подумав своєю порожньою головою, що нам не до гостей, – відповідала сестра.
Може, я в чомусь і не правий, що прийшов несподівано, але ж я на вечерю і не претендував, вони самі запропонували. І я взагалі йшов із гарними новинами, але після їхніх розмов передумав. Неприємно мені дарувати що-небудь таким людям. Вони посміхнуться мені в обличчя, а щойно я відвернуся, почнуть ще обговорювати, що я їм стару машину підсунув, а міг би нову купити, раз при грошах. Нехай тоді самі собі, що хочуть, те й купують.