Я ще та ласунка, догодити мені з цим не важко, проте одні тістечка, які готують у мережі наших міських кондитерських, посідають чільне місце у моєму серці.
Одного дня подруга запросила мене на чай, я відразу ж побігла в улюблену кондитерську, проте це було після роботи, тому тих тістечок вже не залишилось.
Я вирішила, що спробую їх купити у сусідній кондитерській, там зазвичай менше людей, тому вони могли залишитися. А тут ще, як на зло, дощ почався, сильний такий, що я вже бігла. Прибігши, мене чекало приємне здивування – залишилась одна пачка тих тістечок. І доки моя рука тягнулась до них, хтось нахабно вихопив їх переді мною. Мені не вистачило кількох секунд аби заволодіти ними першою.
Сперечатися з молодим хлопцем, який схопив тістечка перший, я не стала, проте настрій був відверто зіпсований. Уже й не гріла думка про вечірні посиденьки з подругою. Я взяла наш улюблений торт і пішла на вихід.
Коли я вийшла з кондитерської, то на мене чекав той самий хлопець з зонтиком. Він щиро мені посміхнувся й промовив: «Ну, не злися на мене, я тістечка нам купив, підеш зі мною на каву?»
Далі у нас був довгий діалог, багато жартів, зустрічей та побачень, а потім він запропонував мені стати його дружиною і я погодилась. Недавно ми святкували нашу п’яту річницю разом і головною стравою там були ті самі, наші улюблені, солодкі тістечка.
Звісно, така любов до солодкого таки не минула просто так, у нас з’явилось по 4-5 зайвих кілограмів, але це нас зовсім не бентежить, адже ми щасливі й так.