Ще з дитинства я чула, коли тато говорив зі своїми друзями, як вони говорили «жінка з причепом». І тоді я вважала, що так і має бути, адже татове слово закон, а тепер я не розумію, як у чоловіків повертається язик так називати розлучених жінок з дітьми?
Зараз мені очевидно, що так жінок з дітьми вирішили називати саме чоловіки, адже їхнє «его» надто чутливе, коли колишні можуть відгукнутися від них погано, от вони й мстять всім жінкам одразу.
Але я не розумію, чому чоловіки не розуміють, що розлучення – це те, у чому винні двоє. Завжди. І тепер жінка повинна терпіти образи та те, як її дитину називають «причепом» лише тому, що вона народила й у тієї дитини був батько?
Мені здається, ні в одного адекватного чоловіка не повернеться язик назвати дитину «причепом».
Поговорити я про це вирішила не просто так. Схожа ситуація трапилась з моєю подругою, Олею. Коли вони одружувалися, то Вова був ідеальним чоловіком, а потім щось пішло не так, він почав постійно її критикувати, то їжа недостатньо добра, то вона недостатньо красива, хоча нічого особливо не змінилось.
Коли вона вперше заговорила про те, що не терпітиме таке ставлення до себе, він вдарив її. Наступного дня вона подала на розлучення, але історія на цьому не завершилась. Після цього він почав принижувати її перед спільними знайомими, придумувати нісенітниці й головне, що вона ще сама до нього навколішках приповзе, адже нікому не потрібна «жінка з причепом».
Звісно, це образило подругу ще більше, ніж той удар перед розлученням, адже ця дитина була народжена від їх спільного кохання, а тепер він називає її «причепом»
Я надіюсь, що моя подруга скоро зустріне гідного чоловіка, який любитиме її дитину, як рідну і ніколи не посміє образити так, як це зробив рідний батько.
А як ви ставитесь до вислову «жінка з причепом»?