Ігор з Анастасією познайомилися дуже непередбачувано. Чоловік саме виходив з магазину іграшок. Його донька влаштувала батькові істерику. Ігор робив спроби заспокоїти дитину, але було марно. Анастасія ішла їм назустріч, тож першою заговорила до дівчинки. Вона одразу заспокоїлася, слухаючи, що ж говорить тітка. Анастасія спитала:
– А хто ж це в нас такий плаче? Як тебе звуть, дівчинко?
– Іринка. А я Ігор.
– Анастасія.
Так вони познайомилися. Анастасія повернулася та придбала дитині ляльку, яку вона так хотіла. Ігор не хотів приймати такого подарунка, мовляв, він і сам в змозі купити дитині іграшку. Але Іринка вже міцно тримала в руках ляльку та не збиралася її повертати.
У той час від Ігоря пішла дружина, залишивши йому трирічну доньку. Ігор працював на роботі, йому ні з ким було залишити дитину. Теща, дізнавшись, що її донька пішла від чоловіка, більше жодного разу не навідалася до онуки. Ігорю довелося взяти відпустку на роботі, а потім продовжити її за свій рахунок.
Чоловік знайшов для дочки садочок. От тільки через постійні простуди дівчинка не могла його відвідувати. Керівництво фірми вирішило звільнили Ігоря з роботи. Він залишився з дитиною на руках, без роботи та грошей. Саме в той час чоловік і зустрів Анастасію. Він разом з Іринкою ходив на побачення до Анастасії. Минув місяць, жінка запропонувала йому переїхати до неї, допоки Ігор не знайде роботи. Так він залишився в неї жити. Анастасія дуже любила Іринку та часто балувала її. Якось вона призналася Ігорю, що не може мати дітей. Тому Іринка для неї як рідна.
Анастасія має власний бізнес. Вона влаштувала Ігоря до себе на фірму. Для донечки знайшли приватний садочок. Їх життя стало налагоджуватися, дівчинка перестала хворіти. Коли Анастасія вела Іринку за руку, ніхто б і не сказав, що вони не рідні. Ігор та Анастасія вирішили не узаконювати свої стосунки, адже штамп у паспорті нічого не вирішує. Та й жінка не особливо на цьому наполягала.
Минули роки. Ірина вступила на навчання в університет. У Ігоря з Анастасією все чудово, вони розуміли одне одного з пів слова. Якось чоловік зовсім випадково підслухав розмову жінки по телефону:
– Я вже оформила заповіт. Все дістанеться моєму племіннику. Він хлопець розумний, проходить в мене стажування. А що Ірина? Вона мені не рідна. Я хочу, щоб мій бізнес належав комусь із рідних.
Ігор вдав, ніби не чув цієї розмови. Це ж виходить, те, що він також вкладає кошти в бізнес, нічого не означає? Якщо Анастасії не стане, Ігор з Іриною залишаться на вулиці? З того часу Ігор не може знайти собі спокою. Як тепер бути? Признатися жінці, що він все чув, чи просто залишити все, як є?