У нас з чоловіком була одна дитина. Маркіян ще з малого був чесним та здібним хлопцем. Він завжди нам допомагав, добре вчився у школі. Але все змінилося, коли в Маркіяна з’явилася нова компанія. Нові знайомі часто підбивали його на нехороші вчинки. Відтоді він дуже змінився. Грубіянив нам з батьком, перестав вчитися, прогулював уроки, тікав з дому. І я нічого не могла з цим вдіяти.
Не знаю, як ми витримали останній рік його навчання. У коледжі поведінка сина особливо не змінилася. Ми не впізнавали власну дитину. Маркіян закінчив навчання, знайшов роботу та знову вернувся додому. Мабуть, не було й тижня його роботи, як сина звільнили у зв’язку зі скороченням. Так він став безробітним. Замість шукати нову роботу, Маркіян привів у дім свою нову дівчину.
Зазвичай я не люблю втручатися в особисте життя інших людей, але не цього разу. Я сказала синові свою думку про його обраницю. Не до вподоби вона мені. Думаю, не тільки мені не сподобалося ця дівчина. Коротке плаття, яке ледь прикривало її заднє місце. Довгі вії, великі губи. А нігті…та ними можна будь-кого заколоти. Хіба ж так можна?
Перший час вони приходили до нас в гості на вечерю. Згодом їх візити перетворилися в нічні посиденьки. Ця дівчина, не соромлячись, залишалася в нас на ніч. А зранку, одягнена в спідню білизну, вона розгулювала в нашій квартирі. Сором який!
Невдовзі дівчина переїхала до нас жити. Син навіть не думав мене попереджати й питати моєї згоди, просто перевіз її речі в наш дім. Чоловік сказав, щоб я не втручалася в життя дітей. Наш син не дурний, він і сам побачить, що нічого з цією дівкою в них не вийде. Пройде час – він сам її покине. А якщо ми будемо лізти до них, то ще винними станемо.
З однієї сторони розумію свого чоловіка, але з іншої – мені огидно знаходитися в одному домі з тією дівчиною. Вона не соромиться запрошувати в наш дім своїх друзів, ще й сидить з ними до пізньої ночі. А на ранок мені доводиться прибирати наслідки їх посиденьок. Як тільки я починаю скаржитися на неї сину, він відмовляється мене слухати.
Інколи в мене складається враження, ніби нас просто хочуть вигнати з власного дому. Знайома порадила поставити їм умову: або вони живуть за правилами нашої сім’ї або нехай ідуть жити окремо та роблять, як їм заманеться. Мені ніяково говорити таке власній дитині. Не хочу втрачати з ним зв’язок.
Можливо хтось стикався з подібною ситуацією. Що робити і як мені зберегти наші з сином стосунки?