Андрію сорок сім років. Ще донедавна він вважав себе молодим та сповненим сил чоловіком. А потім він несподівано захворів. Після цього Андрій зрозумів, що життя коротке і не знаєш, що тебе чекає завтра. Він одужав, але відтоді почав усвідомлювати сенс життя. Адже Андрій досі після себе нічого не залишив. Два рази він був одружений, і двічі розлучався. Дітей у нього також немає.
У свої двадцять один він вперше закохався. Через три місяці зустрічань зробив своїй дівчині пропозицію. Його Інна була на другому місяці вагітності, як вони розписалися. А потім трапилося найгірше – в дружини трапився викидень. З того часу Інну як підмінили. Вона ні з ким не розмовляла, не хотіла з’являтися на люди. Їхні почуття охололи. Андрій не хотів доглядати за дружиною, а з часом і зовсім перестав звертати на неї увагу.
Інна пішла від нього, а після вони розлучилися. В кінці додала, що такий, як він, ніколи не знайде своєї пари. Андрій пропустив слова колишньої дружини, проте тільки потім зрозумів, що вона мала рацію.
З другою жінкою він прожив ще менше, аніж з першою. А все просто – вона також не змогла догодити чоловікові. Цього разу ініціатором розлучення був Андрій. Він навіть не зважав на втрату. Будуть в нього ще і дружина достойна, і діти.
Хоч з того часу чоловік мав не одну жінку, але достойної так не знайшов. Тільки захворівши, Андрій зрозумів, що він самотній. Заради чого він жив увесь цей час? Заради себе? У нього миттю зникла впевненість, що він ще матиме сім’ю.
І кому він тепер потрібен?
Після одужання Андрій майже нікуди не ходив. Його день був стандартним: робота, магазин, дім. А життя йшло…
Якось, повертаючись з роботи, він зустрів свою першу дружину. Вони зупинилися одне напроти одного.
– Привіт, Інно. А ти зовсім не змінилася, – почав Андрій першим.
– Ще б пак! Так не змінилася, що ти мене й не впізнав?
– Ні, просто не чекав тебе тут побачити.
– Я квартиру батькову продаю, тому й приїхала. А ти як?
– Може зайдемо в кафе, вип’ємо кави, побалакаємо…
Інна погодилася. Її другого чоловіка не стало. Але він був просто чудовим батьком та чоловіком. У неї вже є діти та онуки, заради яких Інна й живе. З ними точно не засумуєш.
Андрій слухав і не мав що сказати. Адже це могли бути його діти та дружина, а все склалося по-іншому. Якби у свій час він дбав не про себе, а про сім’ю, і він би мав заради чого жити.