Іра щосили бігла вулицею. Вона спішила, але ноги її не слухали.
Дівчина бігла швидко переставляючи ноги. Але зупинитися не могла. Вона чула за собою важкі кроки та дихання. Раптом Іра спіткнулася об камінь та впала. Прокинулася. Дівчина побачила перед собою маму з татом. Вони перелякано дивилися на доньку. Батьки намагалися її заспокоїти. Мама сказала, що все позаду. Як тільки дівчина заспокоїться, все мине. Іра обійняла маму та відразу заспокоїлася.
Сьогодні їй виповнилося двадцять років. Вона досі згадує своє важке дитинство. Як над нею знущався вітчим. Як біг за нею, допоки не зловив. А потім він щосили бив дівчину. Маленька Іра падала без сил.
Тільки після цього вітчим заспокоювався. П’яна матір дивилася на все скляними очима. Вона жодного разу не стала на захист доньки. Коли останній раз Іра потрапила в лікарню, звідти її відвезли в дитячий будинок. Згодом дівчина дізналася, що батька посадили у в’язницю. А маму погубила оковита.
У дитячому будинку Іра провела два роки. А коли їй було десять років, вона втекла звідти. Не поділила щось з іншими дітьми, і щоб її не били, дівчина перескочила через паркан та втекла. Протягом трьох днів вона блукала вулицями міста. У магазині хотіла вкрасти хліб. А коли їй це не вдалося, хотіла втекти, щоб не зловили. Голод дуже дошкуляв Ірі, тож вона шукала, що б поїсти. Якось попереду себе дівчина помітила жінку, котра несла пакет з продуктами.
Іра підбігла до неї та вихопила з пакета хліб. Жінка схопила її за руку. Чоловік, який ішов поблизу, допоміг жінці тримати Ірину. Дівчина опиралась, намагалася вирватися від них. Але вони міцно тримали її. Незабаром дівчина опинилася у квартирі Степана Ігорьовича та Валентини Григорівни. Спочатку вона насторожено дивилася на незнайомих людей. А побачивши, що вони добрі, трохи заспокоїлася.
Три дні дівчина провела у їх квартирі. Згодом Валентина Григорівна запропонувала Ірі залишатися в них. Дівчина погодилася. Вже через місяць вони всиновили дівчинку. Так у неї появилися нові батьки. Відтоді в Ірини почалося нове, спокійне життя. Виявилося, дівчинка досить здібна та старанна. А в дитячому садку в неї були одні двійки. Зараз все в неї чудово.
Іра зростала в хорошій сім’ї. Вона вже не згадувала про своє страшне минуле. Тільки інколи моторошні сни не давали їй спокою. Закінчивши школу, дівчина пішла навчатися далі, але вона ніколи не забувала про своїх батьків. Для неї вони були рідними. Тільки з’являлася можливість, вона приїжджала до них.
Після навчання Ірина влаштувалася роботу. Вона мріє про одне – коли її батьки підуть на пенсію, вона обов’язково забере їх до себе та доглядатиме обох. Так їй буде спокійніше.
Але біда прийшла непомітно. Ще зранку Іра розмовляла з мамою по телефону, все було нормально. А вже в обід зателефонував батько, сказав, що мама потрапила в реанімацію. Лікарі нічого не говорять. Залишається тільки надіятися на краще. Наразі Іра взяла відпустку та доглядає за матір’ю. Сьогодні її стан значно кращий. Мама розплющила очі та пильно дивилася на дочку. Вона ще ледь говорить, але в маминих очах дівчина бачила безмежну вдячність за те, що дочка не покинула матір у важку хвилину.