Під час навчання в університеті Ірина дізналася про свою вагітність. Вона саме закінчувала третій курс. Дівчина довго не могла признатися своєму хлопцеві про це, адже боялася його реакції. І не марно. Дізнавшись про вагітність, Святослав перестав підіймати слухавку від Ірини. Знайомі сказали, ніби він покинув навчання та виїхав з міста. Ніхто не знав куди. Дівчина гадки не мала, куди їй податися. Вона надіялася, що він таки одумається та повернеться до неї. Батькам Іра не повідомила про вагітність, та й сама вона боялася однієї думки про материнство, ще й без чоловіка. Невідомо, чим би все закінчилося, якби не хлопець, якого Іра вважала своїм другом. Увесь цей час він був поруч та підтримував її.
Всі знали, що він вже давно закоханий у дівчину. Іра подобалася Святославу ще зі школи. Ще тоді він ніяк не міг наважитися признатися дівчині у своїх почуттях. Хлопець вступив з нею в один університет, адже хотів завжди бути поруч. Мріяв, як вони будуть разом, створять сім’ю. Кілька разів Святослав робив спроби все їй розповісти, але боявся втратити Ірину. Для неї він був просто другом. Дівчина звикла, що Святослав завжди був поруч та підтримував її у важку хвилину.
До батьків Ірини вони пішли удвох. Святослав знав, як страшно Ірині признатися їм у тому, що її покинув хлопець. Ще й вагітною. Святослав сам розповів мамі з татом про вагітність Ірини. Батьки не знали, що на це сказати. Мама сиділа та плакала. Тато спочатку мовчав, а потім мовив: “Тоді чому ж ти не візьмеш її заміж?” Всі ніяково перекинулися поглядами. Святослав, сам того не очікуючи, сказав: “А чого б ні? Я тільки за”. Після цих слів всі були шоковані.
Згодом Святослав таки признався Ірині у своїх почуттях. Дівчина зі сльозами на очах погодилася. Так вони й створили сім’ю. Пройшов час. Зараз вони батьки двох прекрасних дівчаток. Першу дівчинку Святослав вважає своєю донькою. Він любить дівчинку як рідну. А Ірині й досі не віриться, адже, виходить, її щастя завжди було поруч.