Недавно моя свекруха вирішила придбати дачу. У мене ж у моєму рідному селі є невеличка хатинка, яку мені залишила у спадок бабуся. Я не планувала робити з неї дачу.
Хотіла все перебудувати та за певний час переїхати туди жити. А наше помешкання я планувала здавати в оренду і заробляти з цього додаткові гроші. Але чоловік таки впросив мене віддати мамі той будинок, щоб вона могла вирощувати там овочі, фрукти та мала власний квітник.
Я погодилася, однак переписувати на неї будинок не хотіла. Та й в цьому не було потреби, адже все одно хата перейде нам. Я таки дозволила Марії Олександрівні переїхати в село.
Не раз чула, як свекруха мріяла мати там власну теплицю та квітник. Вона дуже полюбляє садити. Марія Олександрівна завжди скаржилася, що на старість хотіла б спокійно жити у селі та дихати чистим повітрям.
Тільки свекруха поселилася в тому будинку, як всі її плани пішли коту під хвіст. Більшість садовини не зійшла, деякі рослини зовсім посохли. Тоді я прийняла рішення з нею поговорити. Гадаю, так трапилося через те, що не було нормального догляду.
Я таки мала рацію. Марія Олександрівна не справлялася з роботою в селі. На дачі не було ні городу, ні квітника, ні теплиці. Моєму обуренню не було меж. Я пожертвувала своїм будинком заради забаганок свекрухи. А зараз тут повний безлад.
Того ж дня Марія Олександрівна зібралась та покинула будинок. Нарешті я зможу перетворити ту хату в будинок своєї мрії.
Зате тепер я стала поганою невісткою, адже виходить, я спочатку подарувала їй будинок, а потім забрала.