Правду кажуть, що лише у дитинстві діти люблять мірятись хто більше любить тата або маму, але все пізнається тільки тоді, коли батьки старіють і уже не в силі самі нічого зробити. Так і сталось в сім’ї Маргарити та Анатолія. Анатолій змушений був забрати до себе хвору матір, яка пережила інсульт, а донька відмовилась, і у виправдання сказала, що вона живе в надто малій квартирі.
Анатолій і його дружина практично увесь свій час доглядали за хворою матір’ю, хоч і постійно змоги робити це не було, адже двоє працювали тому їх рішенням було найняти людину, яка вміє це робити. Тоді Анатолій знову подзвонив до сестри й пояснив ситуацію, що потрібно допомогти з оплатою послуг, але вона знову відповіла, що грошей вона не має, бо їй треба ще за квартиру оренду виплачувати.
Але, на жаль, подружжя не мали великих зарплат, щоб самостійно когось наймати й оплачувати людину, яка б гляділа за матір’ю, тому Маргарита звільнилась з роботи. Жінка виходила свекруху, що та згодом стала жити повноцінним життям, але додому їхати не хотіла, тому попросила, щоб син дозволив їй залишитись у них. Анатолій обговорив це питання з дружиною і вони погодились.
Тим паче свекруха Маргарити була в силі допомогти їй з дітьми, або навіть по дому. Квартира не велика, проте місця вистарчало усім. Минуло кілька років з цього моменту як мама почала жити із сім’єю свого сина, і можливо так би й далі тривало все, якби Анатолій не почув однієї розмови, як його мати каже, що подарує свою квартиру його сестрі, аби та продала її й виплатила усі кредити. А якщо щось і залишиться, то щоб купили квартиру для сина сестри.
Злість від несправедливості переповнювала Анатолія, бо як мама могла із ним так поступити, адже її донька навіть не навідувала її коли та лежала після інсульту. Я розумію, нехай би помогла, але чому саме квартира має дістатись сину сестри?
Анатолій не став мовчати, тому висловити усі свої думки мамі. Але та ніяк не зреагувала, а лише пожала плечима і відповіла, що вона робитиме все одно так, як вважає за потрібне, бо живе все одно з ними, а квартира пуста. Тим паче він дорослий чоловік, може сам себе на ноги поставити, а вона молодша і жінка, їй потрібна хоч якась допомога.
Анатолій довго не міг повірити у слова матері. Він в житті сам себе поставив на ноги, сам вступив до університету, влаштувався на роботу, заробив собі на житло, тільки з ремонтом йому батько дещо допоміг. А коли батько хотів подарувати машину сину на день народження, то мати не дала йому цього зробити, адже він сам собі купити, а от донька хоче шикарне весілля, тому краще вкласти в це гроші. Тоді, звісно, Анатолій мовчав, бо думав, що це правильно, а тепер, коли така ситуація сталась і вони з дружиною усі свої сили вклали в те, щоб доглянути за мамою після інсульту, а донька її відмовилась це робити, то чому вона далі вважає її більш гідною ніж Анатолій?
Анатолій більше не хотів чути нічого від матері, тому просто зібрав речі й відвіз її до сестри. Як сестра така хороша, то нехай тепер живуть разом. Можливо, буде здаватись, що це не дуже гарний вчинок чоловіка, але образа від несправедливості надто сильно переповнювала його.
