Оксана проживала з мамою та бабусею. Вони не завжди жили утрьох. Раніше з ними проживав батько. Але тоді їхнє життя було гіршим. Він часто пuв та свapuвcя з мамою. Підіймав на неї руку. А коли бабуся ставала на її захист, діставалося і їй. У такі моменти Оксана забивалася в куточок або ховалася в шафу, чекаючи, коли нарешті засне тато. Той період свого життя вона ніколи не забуде.
Пізніше все змінилося. Батько зустрів жінку, котра захотіла з ним жити. І він покинув сім’ю. Відтоді їх життя стало налагоджуватися. Мама, Оксана та баба насолоджувалися тишею та спокоєм в домі. Їм було байдуже на те, що тато не платив аліменти, головне – не заважав їм жити. Жили вони небагато. Вистачало на комунальні послуги та продукти.
Минули роки. Мама знайшла іншого чоловіка та вийшла за нього заміж. Щоб не повторити таке життя, як у свій час з татом, вони з дядьком Іваном орендували квартиру. Оксана залишилася жити з бабусею. У двадцять два Оксана познайомилася з хлопцем. Артем одразу сподобався дівчині. Так вони стали зустрічатися. Сам він був з села, навчався в місті. З розмови з Артемом Оксана зрозуміла, що після навчання хлопець планує повернутися в село. У нього там батьки, є де жити.
Артем запропонував Оксані вийти за нього заміж. Вона погодилася. Баба одразу попередила онуку, що в селі нелегке життя. Та й Артема Оксана добре не знає. Бабусі було зовсім не до вподоби те, що жити молоді будуть з мамою Артема. Але Оксана не зважала на це. Вона сліпо кохала Артема. Не стала слухати бабусю, поїхала за ним. У селі справили весілля.
Перший час Оксана думала, що потрапила в рай. Свіже повітря, річка, власне повітря. Про таке життя можна було лише мріяти. А коли свекруха показала їй, скільки роботи дівчині треба виконати за день, Оксана розплакалася. Артем, на її подив, не став на захист своєї дружини. Тільки лукаво посміхнувся, мовляв, звикай. Так почалося життя Оксани.
Згодом у молодої сім’ї появилася дочка. Але свекруха не жаліла невістку. За день вона мала чимало роботи. Навіть те, що дівчинка була неспокійною, не зупинило маму Артема. Вона говорила, що в селі всі так живуть. Артем і зовсім охолов до дружини. Він не звертав на неї уваги. Привів помічницю для мами, от і все. Зате про допомогу Оксані навіть мова не йшла.
Якось бабуся вирішила навідатися до онуки. Побачивши, як живе її Оксана, жінка дуже розхвилювалася за долю дівчини. Минув місяць, і баба померла. Оксана сумувала за нею. А пожалітися нікому. В її матері своє життя. У них з тим чоловіком появилася дитина, тож вона переїхала у квартиру бабусі. Оксана ж горює. Вже б давно пішла від Артема, але нікуди.