«Мамо, я буду матір’ю одиначкою. З Максимом скінчено!» – дзвеніли слова доньки у вухах Ніли й вона вкотре не могла стримати сльози. Донька посварилась зі своїм хлопцем і, дізнавшись про вагітність, вирішила, що нічого йому не розповідатиме, адже він вже поїхав з міста. А хіба вона може змусити доньку, коли й сама така була? Теж завагітніла Мариною, а з коханим тоді посварилися страшно і вона йому ні словом не промовилась. Все життя сама її ростила. От і донька на її ж граблі наступає, але нічого виховають майбутнього онука. Лише доньку шкода. Її ж лише вісімнадцять виповнилось, університет не встигла закінчити, роботи не знайшла, молода ще зовсім…
Пологи Марини пройшли добре, вона народила хлопчика, але від одного погляду на нього ледь стримувала сльози. У нього навіть родима пляма біля брови була така ж, як і у її Максима. Маленького хлопчика назвали Богданом. Відтоді вони жили у трьох. Спочатку працювала лише бабця Ніла, а донька сиділа з онуком вдома, а коли він почав ходити у дитячий садок, то і вона мала час на роботу. З онуком їм дуже пощастило – хороший та розумний хлопчик, який не вередував і дозволяв мамі та бабусі заробляти гроші на життя та відпочивати.
Коли Богданчику було 5 років до квартири прийшов його тато з місячним немовлям у руках. Ще тоді хлопчик не знав хто цей чоловік, але попрохав бабусю погратися й залишити у них невідоме маля. Тим часом Марина та Максим відправилися на кухню поговорити вдвох. Мами цього одномісячного хлопчика не стало при пологах і Максим прийшов просити допомоги. Ніла не знала, як довго говорили молоді люди, проте точно пам’ятає, як зранку донька попросила маму дозволити залишитися Максиму та маленькій Оленці у них. Жінка не стала сперечатися, навіть зраділа, адже у душі зажевріла надія, що у доньки вийде виправити помилки і її син житиме з татом.
Так і сталось. Зараз Богданчику 10 років і він має чудових батьків, які люблять один одного, сестричку, за яку готовий битися до останнього і бабусю, яку обожнює всім серцем. Мабуть, молодість і створена для дурних помилок, а потім хтось дає нам можливість їх виправити…