Ми були щиро раді за нашу дочку Олександру, дізнавшись, якого хорошого парубка вона знайшла. Хоч їй вже двадцять шість років, характером наша Олександра ще зовсім дівчисько. В неї ніколи не було якихось серйозних планів на життя. Тож ми з чоловіком гадали, що навряд чи побачимо біля неї мудрого чоловіка.
Але Роман виявився саме таким. У свої двадцять вісім він живе у власній двокімнатній квартирі, за яку скоро сплатить кредит. Окрім того, він не чекає, поки батьки йому допоможуть, а всього досягає самостійно. Його батько давно помер, тож хлопця виховувала мама. Він відповідальний не лише за себе, але й за матір. Має хорошу роботу, добре заробляє.
Одружившись, молоді почали жити у квартирі Романа. Нам з чоловіком було незручно, тож ми запропонували допомогти зі сплатою кредиту за житло, але зять відмовився. Сказав, що він самостійно зі всім справиться. Як я зрозуміла, все, що в нього є, хлопець досягнув без маминої допомоги чи підтримки. Тобто, пішов у життя – дбай про себе сам. Я ж, як тільки щось приготую, одразу даю дітям, щоб вони поїли й щоб донька не стояла біля плити.
Коли народився наш перший онук, ми ні на хвилину не відходили від ліжечка малюка. Приходили зранку, а тільки на вечір ішли ночувати додому. Ми всіляко намагалися підтримувати доньку, щоб вона більше відпочивала. А от наша сваха дуже мене здивувала. Вона прийшла всього один раз, і то коли доньку з онуком виписували. Потримала десять хвилин онука, посиділа ще трохи й пішла додому. Сваха жодного разу не спитала, чи потрібна дітям допомога. А вона ж потрібна. Онук змалечку неспокійний. Його весь час треба носити на руках.
Вдруге я побачила сваху на хрестинах. Знову взяла дитину на руки, декілька хвилин поносила, і на цьому все. Не бачу я з її сторони любові до дітей. Вона зовсім не цікавиться їх життям. Добре, що ми з чоловіком підтримуємо дітей. От моя свекруха у всьому мені допомагала. Хоч на той час я також думала, що вона всюди пхає свого носа. Тільки коли її не стало, я зрозуміла, настільки було добре мати підмогу збоку. Тому тепер сама стараюся допомагати доньці.
А якось зять з дочкою вирішили з’їздити на відпочинок. Онука залишили з нами. Я одразу зателефонувала свасі, щоб та, якщо хоче, приїхала побавити онука. Так вона мені відмовила. Сказала, що батьки повинні всюди бути зі своєю дитиною, а не їздити на відпочинки лише удвох. Мовляв, чому це вони вирішили поїхати без дитини. От що б ви подумали про таку сваху?