На той момент я була заміжня четвертий рік і всі подруги мені заздрили, адже чоловік справді кохав мене та був романтиком. Щотижня він мені щось дарував, вдома завжди були квіти, він любив довго обійматися та разом проводити час. А потім сталось це і я зрозуміла, що моє кохання до чоловіка несправжнє.
Минулого року я вперше була на морі сама. Ми мали їхати вдвох, проте у чоловіка з’явилися термінові робочі справи, а квитки здавати було пізно. Тоді й трапилось те, що з ніг на голову перевернуло моє сприйняття любові.
Коли подруги дізналися, що я їду сама, то вирішили до мене приєднатися. Всього нас було троє, а на пляжі ми познайомилися з чоловіком, який активно нам нав’язувався. Ми не сильно його сприймали, проте пожартувати з фліртом було чимось нормальним для заміжніх дам.
Цей чоловік не дозволяв собі нічого зайвого і був пристойним, тому коли наступного вечора він покликав мене погуляти біля моря, я без задніх думок погодилась. Ми довго говорили й це перевертало щось у мені зсередини. Між нами не було нічого інтимного, окрім легеньких доторків рук на прощання і посмішок.
Цілий тиждень ми ввечері гуляли берегом і не дозволяли собі нічого зайвого. Лише в останній вечір він поцілував мене, а я більше не могла стримувати свою натуру й відповіла йому.
Наступного ранку я вже їхала додому, але відчувала, що їду не туди. Моя душа залишалась з цим чоловіком біля берега. Єдине про що я могла думати – це той поцілунок. Я була закохана, але не у свого чоловіка.
Коли я повернулась, то чоловік почав мене обнімати та цілувати, але це було огидним для мене. Я вигадала щось про втому і він мене облишив. Проте час біг, а мої стосунки з чоловіком почали перетворювалися у прірву.
Коли я дивилась на чоловіка, то хотіла бачити поруч іншого. Я відкидала всі ці думки, адже моє кохання було далеко, а у мене є законний чоловік. Та й чи точно можна було його називати коханням, а не пристрастю, яку я не втілила?
Минуло більше як рік з цих подій, ми знайшли один одного у соціальних мережах. Інколи заходимо один до одного на сторінку, але не пишемо. Кожен мій день я пригадую його, хоча й відчуваю, що до чоловіка у мене теж ще є почуття. І що ж мені з цим всім робити?