Євген зустрічав маму своєї дружини на вокзалі. Відсьогодні Софія Степанівна житиме з ними. Річ у тім, що жила вона у Херсоні, а її будинок було зруйновано вщент. Все, що було нажите, в один момент згоріло дотла. У будинку не лишилося ні меблів, ні техніки.
Навіть у валізу нічого було пакувати. Так вона лишилася без даху над головою. Тому донька забрала матір жити до себе.
Софія Степанівна саме приїхала на вокзал, тож зять пішов її зустрічати. Попри біду, він не дуже радий її приїзду. Невже не можна було орендувати їй окреме житло? Вони б оплачували. Але його дружина проти. Теща радісно йшла назустріч зятю, так і не скажеш, що вона пережила горе. Євген знає, як мама його дружини не любить його.
З моменту приїзду мами життя молодих змінилося. І начебто спершу все було навіть непогано, допоки Софія Степанівна не заявила, що їй тісно. Квартира в молодої сім’ї двокімнатна. Тож жінка зажадала, щоб діти віддали їй більш простору кімнату. Євген нічого не сказав тещі у відповідь, зате дружину одразу попередив, що не згідний на таке.
Теща побачила, що зятю байдуже на її витребеньки. Тоді вона стала налаштовувати свою доньку проти нього. Почала вигадувати історії про зради, про те, що чоловік зовсім не допомагає своїй дружині. Так між молодими почалися сварки, і обоє чудово розуміли, в кому справжня причина непорозумінь. Дружина просила Євгена зовсім трішки зачекати, мовляв, мама пережила біду і їй зараз, як ніколи, важко. А виганяти її на вулицю – не варіант.
Так минуло два місяці. Софія Степанівна влаштувалася на роботу. І, схоже, навіть не думала про окреме житло. Комунальні вона не платила, продукти купляв Євген. Готувала дочка. Софія Степанівна нарешті почувала себе нормально. Вона все ще намагалася інколи нагадати доньці про її непутящого чоловіка. Хоч вона все одно не покинула думки забрати в дітей більшу кімнату. В маленькій ніде яблуку впасти.
Коли у Євгенія був день народження, молоді запросили друзів у кафе. Щоправда, Софію Степанівну не брали, Євген одразу заявив, що на своєму святі не хоче бачити тещі. Він і так її щодня бачить. Донька намагалася все пояснити своїй мамі та попросила, щоб та не приходила на святкування, адже будуть присутні тільки друзі. Зате Софії Степанівні це було не до вподоби. Як це не буде присутньою? Ні, вона піде і розповість всім про свого зятя.
Коли почалося свято, неочікувано з’явилася теща. Вона попросила музикантів стишити музику та почала говорити:
– П’ю за тебе, зятю. Хоча ти ще той скнара. Як ти міг не запросити мене на свій день народження? Повір, я доб’юся того, щоб моя дочка побачила, який ти насправді.
А потім Софія Степанівна випила келих вина, обернулася та пішла. Свято було зіпсоване. Хоч як молоді не намагалися всіх веселити, вдавати, ніби нічого не трапилося, але було марно. Гості скоро порозходилися. Додому молода сім’я поверталася рішуче. Євген увірвався в кімнату тещі та крикнув, щоб завтра ноги її в цій квартирі не було.
На ранок Софія Степанівна зі сльозами на очах зібрала валізу. Дочка навіть не стала її проводжати. Жінка думала, що діти зупинять її. Софія Степанівна поселилася в гуртожитку. Грошей, щоб орендувати квартиру, в неї немає. А зять назад вже точно не пустить. Так вони й обірвали всі зв’язки. Хто з них, на вашу думку, мав рацію?