Дмитрові недавно виповнилося 72 роки. Його дружини не стало півтора року тому, але біль від втрати ні трошки не зменшився. До того ж його єдиний син почав дуже рідко навідувати та телефонувати до старенького. Раніше він робив це щодня, але останнім часом телефонував тільки два чи три рази на тиждень, і то уже пізно.
Чоловік постійно чекав цього дзвінка. І у дні, коли син мав зателефонувати, просто не знаходив собі місця, чатуючи біля слухавки. Ближче до вечора Дмитро намагався побороти хвилювання та починав займатися хатніми справами, постійно прислухаючись до телефону.
Але з часом син почав пропускати телефонувати ще пізніше. Дмитро міг уже заснути, коли врешті на телефон надходив довгоочікуваний дзвінок. Син же розповідав, що не може говорити з батьком частіше, бо у нього є багато справ по роботі, а також домашні клопоти. Дмитро дуже засмучувався через ці виправдання, адже відчував себе дуже самотнім.
Він відверто говорив сину, що йому дуже не вистачає розмов з ним та просив більше приділяти йому увагу, бо йому самому дуже важко.
Син переконував, що такого більше не повториться, та він постарається говорити з батьком частіше та навіть приїздити, але швидко він забував про свої обіцянки.
Дмитро кожен день проводив однаково. Його мучила неймовірна туга. Хотілося і внуків побачити, але здоров’я не давало можливості самому відвідати сім’ю сина. Коли була жива дружина, то він приїздив майже кожного тижня, але це все минуло.
Чоловік не міг зрозуміти, чому син такий черствий до нього. Дмитро з дружиною виховував Марка у великій любові та сподівався на старості літ трохи вдячності від єдиної дитини. А тепер він почав думати, що зовсім нічого не означає для сина. Чоловік почав відчувати, що впадає у глибоку депресію та просто не міг повірити, що виховав таку жорстоку та байдужу особистість.
Дмитро почав просто танути на очах. Він перестав нормально їсти. А згодом у нього майже зник спокійний сон. Чоловік часто плакав, уже зовсім не міг справлятися зі своїми почуттями.
Кожного тижня повторювалася одна і та ж історія. Дмитро чекав та надіявся, що щось зміниться, але щоразу його сподівання були обмануті. Він почав грубо відповідати синові, говорити, що нікому не потрібен. Марк уже почав дійсно переживати за психічний стан свого батька.
Доходило до того, що чоловік почав телефонувати дружині сина та говорити різні погані речі про нього. Дмитро доводив себе до жахливого стану, у нього часто починало нестерпно боліти серце після таких сварок.
І ось після чергового скандалу Дмитро потрапив у лікарню. Там йому здавалося, що він нарешті отримав довгоочікувану увагу. Лікарі дуже дбайливо ставилися до старого, а він постійно їм скаржився на свого сина.
Але через кілька днів приїхав і сам Марко з сім’єю. Чоловік почав вибачатися перед батьком, розповідав, що у нього справді дуже багато проблем та рідко вдається приділити увагу Дмитрові. Проте Марко запевнив, що після того, як батька випишуть, забере його до себе. Дружина теж наполягала, щоб Дмитро жив з ними. Чоловіка дуже розчулила така зміна у поведінці сина, він зрозумів, що його насправді весь цей час любили. У душі Дмитра поселився спокій.