“Та він спить і нічого не почує. Його нічим не розбудиш, повір”, – шепотіла моя дружина в телефон. Я все чув, втім вирішив вдати, що сплю, адже мені було цікаво, що ж вона ще може сказати. “Я дуже хочу тебе побачити, але не можу. Мій завтра вихідний”, – далі продовжувала дружина.
Мені так кортіло зірватися та вирвати з її вух слухавку. Хто це сміє розпитувати про мене. Я б йому сказав все, що думаю.
“Я люблю тебе. Але ти знаєш, поки що я не можу від нього піти. Не можу я…через дітей”, – далі говорила жінка, а сама тим часом оглядалася, чи я не прокинувся.
Я вдавав, що міцно сплю. Всередині мене все кипіло. Не виникало жодних сумнівів – мені зраджують. “А як же діти?”. Ще б пак, вона аж тепер згадала про дітей. А коли починала стосунки з іншим, про дітей не думала. Дивно, як я раніше не помічав її “походеньок” наліво.
Жінка ще п’ятнадцять хвилин говорила зі своїм коханцем, а опісля поклала слухавку та притулилася до мене. Мені в той момент так хотілося зірватися з ліжка і влаштувати скандал. Але я згадав про дітей. Не хотів, щоб вони бачили мене таким. Тому я вирішив мовчати, і врешті-решт надіявся зловити дружину “на гарячому”. Тоді вони б в мене отримали. А тому чоловікові так і хочеться набити пику. Щоб знав, як з іншими жінками заводити стосунки.
І справді, я мав рацію. Мені не довелося довго чекати. В один із днів мені таки вдалося зловити жінку на зраді. Причому вдома. Якось я швидше повернувся додому та застав у своїй спальні “прекрасну” картину. Краще б я цього не бачив. Якийсь чужий чоловік обіймав мою жінку. Та він взагалі виглядає набагато молодшим від неї. Хіба він не міг знайти собі жінку по віку?
Дружина почала кричати, а коханець кинувся тікати. Йому ще пощастило, бо єдине, в чому він тікав з квартири, були труси, які той ледь встиг вхопити. Дружина ж плакала та просила мене заспокоїтися. Вона добре знає мій характер. Я не став її чіпати, але попросив звільнити мою квартиру. Мені навіть не хочеться її бачити. А дітям я якось сам все поясню.