Так вийшло, що мій чоловік виховувався у неповній сім’ї, його батько пішов від них із мамою близько двадцяти років потому. Причиною тому стало те, що батько зрадив його матері, єдине, що батько зі собою не встиг забрати – квартира, в якій зараз живе свекруха.
Свекруха ніколи не хотіла нічого дуже розповідати про свого чоловіка, хоча я неодноразово цікавилась, але говорила вона одне:« Він мені зрадив і пішов жити до іншої жінки». Видно як їй боляче за те, що в сина не була щасливого дитинства, все, усі спогади наповнені лише болем і розчаруванням. Вона багато розповідала про те, що все життя тяжко працювала, недосипала ночами аби було за що виплачувати комунальні, вона мала прогодувати сина і врешті-решт поставити його на ноги. Вона все ж думала, що квартира переписана на неї, але ж все далеко не так…
Пройшло декілька років і син став хірургом. Ми із ним зустрілись, довго зустрічались і вирішили взяти шлюб. Насправді все було дуже тяжко, адже на житло коштів нам не вистачало, ні його мама, ні мої батьки не мали стільки грошей, щоб забезпечити нас дахом над головою. Тому ми надіялись лише на себе і намагались облаштувати життя як могли. Працювали багато і тяжко, все відкладали на житло, та ще й дитину планували. На той час свекруха багато нам допомагала, трохи фінансово, що не менш важливо, вона була за нас рада.
Коли в нас народився син, то ми вирішили взяти квартиру в іпотеку. Але далеко не так все вийшло, як хотілось, бо платити шалені гроші ми не стягнули, тому вирішили пожити у моїх батьків. Насправді жити із батьками не весело, але ми мовчали й терпіли, допоки чоловік шукав квартиру.
Якось ми приїхали в гості до свекрухи й розговорились про квартиру і наш кредит. Свекруха почала згадувати про те, що як важко їй було у свій час ростити сина, мовляв, чого ми жаліємось на тяжке життя і скаржимось їй так, ніби вона ніколи не опинялась в такій ситуації. Ми все розуміли, адже вона була повністю права. Але те, що свекруха довгий час приховувала, ми про це дізнались набагато раніше!
Як виявилось, квартира в якій жива мама чоловіка ніяка не її квартира. Після того як вони розлучились зі своїм чоловіком, то він переписав квартиру на сина, а значить, що свекруха живе у квартирі свого сина! Мій чоловік вирішив не виганяти її геть, звичайно ж, але вирішив квартиру продати й купити дві: одну для нас і одну для мами. Але свекрусі й це не було до вподоби, вона сказала, що син має заробляти на своє життя і що нікому вона нічого «віддавати» не буде!
Сперечатись було без сенсу, і переїжджати до неї теж був не варіант, тому й вся ця справа так і залишилась поки невирішеною. Як вона, так ціле життя заради сина старалась, то вже й могла б у село переїхати, щоб хоч зараз син пожив у спокої й щасливо, але ні, вона хоче жити у місті, так ще й в однокімнатній вона теж не буде жити, бо їй замало простору. Тепер ще й виходить, що винна я, мовляв, я намовляю її сина, щоб він забрав у неї квартиру.
Я все ж вважаю, що так в житті не повинно бути. Батько залишив квартиру синові, хоч він пішов до другої жінки, він попіклувався про те, щоб його син в майбутньому мав де жити.
Наразі у нас із чоловіком часті сварки через те невирішене питання із квартирою, бо він не хоче йти до мами й розбиратись з цим усім. Звичайно ж легше жити з моїми батьками й не думати ні про що. Я розчарована.
