Ми з Лєрою подружилися в перший же день навчання, а Андрій приєднався до нашого кола вже наприкінці навчального року. Мені було зрозуміло, що в Андрія з самого початку виникли почуття до Лєри. Він навіть освідчився їй напередодні Нового року. Однак Лєра йому відмовила, пославшись на те, що вона зациклена на навчанні й не готова до стосунків.
Андрій не втратив надії й залишився вірним другом Лєри. Наприкінці другого семестру він спробував знову, але дівчина м’яко відмовила, сказавши, що вони повинні залишатися друзями. Пізніше вона сказала мені, що надає перевагу фізично здоровим і фінансово забезпеченим хлопцям.
Попри коментарі Лєри, я знала, що Андрій був хорошим і добрим хлопцем, навіть якщо він не був багатим. Згодом подруга вийшла заміж за чоловіка, який відповідав її критеріям, і запросила нас на своє весілля. На жаль, я не змогла бути присутньою через хворобу, а Андрій також відхилив запрошення, відчуваючи себе ображеним через цю ситуацію.
Того дня Андрій шукав розради у мене, ділився своїми почуттями смутку через те, що жінка, яку він кохав, виходить заміж за іншого. Після весілля Лєри ми проводили більше часу разом, і наша дружба поглиблювалася. Це було в складний час, коли моя бабуся захворіла, і моїй мамі довелося доглядати за нею. Андрій говорив, як йому мене не вистачало в цей період, і зрештою наша дружба переросла в щось більше.
Через рік ми одружилися і почали будувати наше спільне життя. Однак наше щастя було перерване, коли до нас звернулася Лєра, яка за три роки після одруження народила дітей. Вона стала вдовою, оскільки її чоловік, який був мером міста, п0мер. Лєра запитала, чи може вона пожити у нас, поки не знайде собі нове житло.