Вони переїхали сюди три місяці тому з Харкова. Молода сім’я, яка зненацька покинула все та змушена була рятувати власні життя. Валерія була при надії – на світ от-от мав появитися їхній первісток. Олександр разом з дружиною стали на облік у жіночій консультації та обрали лікаря, в якого жінка мала народити дитину. Тиждень тому Валерія відчула бiль внизу живота. Посеред ночі вони викликали таксі та вже за декілька хвилин були у приймальному відділенні. Олександр неабияк хвилювався, проте він увесь час міцно тримав жінку за руку та був поруч.
Чоловік від початку вирішив, що буде присутнім на пологах. Тож, коли все почалося, він мужньо тримався та заспокоював дружину. На годиннику була восьма ранку, як на світ появився їхній довгоочікуваний син. Лікар, котрий приймав пологи, переляканими очима глянув на новоспеченого батька. Олександр ледь тримався на ногах та навіть не міг вимовити слова. А коли сина поставили на груди Валерії, та не стримувала своїх емоцій:
– Ні, цього не може бути. Ні…Я ніколи не зраджувала…
Лікар та медсестри стали заспокоювати жінку, а та кричала, що дитя не її. Чоловік тим часом став помалу приходити до тями.
Після пологів молодих батьків поселили в палату. Вони боялись навіть глянути в сторону одне одного. Як таке може бути? Олександр та Валерія світлошкірі, а син темношкірий!
У день виписки до пологового будинку приїхала свекруха Валерії. Вона з нетерпінням чекала на появу онука. От тільки після побаченого жінка стала звинувачувати дівчину у зраді. Як тільки Валерія не намагалася виправдовуватися, свекруха все одно вимагала, щоб дитині та батькові зробили тест ДНК. Лише тоді вона визнає онука. Валерія довго плакала та не могла зрозуміти, чому так.
Того дня до дівчини зателефонувала матір. Вона одразу зрозуміла, що з її донькою щось не те. Тоді ж Валерія розповіла про все мамі. Натомість у відповідь почула те, що й розставило всі крапки над “і”.
Тридцять два роки тому мати Валерії, лікар за професією, була студенткою медичного університету. Там і познайомилася з красивим темношкірим хлопцем. Їхні стосунки закрутилися так швидко, що вона й сама не зрозуміла, коли завагітніла. Хлопець поїхав з України, так і не дізнавшись, що в нього появиться донька. А мати Валерії вирішила будь-що народити дитину. От тільки дуже переживала, чи не буде дівчинка темношкірою. Та, на щастя, Валерія народилася з білою шкірою. От так дівчина й дізналася, хто її батько та чому її біологічний син темношкірий.
Вона ще довго не могла повірити в це, а свекруха одразу стала просити вибачення за те, що сумнівалася у своїй невістці. І трапляються ж у житті такі несподіванки, що й не повіриш!