Ми з чоловіком та сином жили у двоповерховому будинку на два виходи. На першому поверсі жила пара літніх людей, а на другому – ми з сином. Вони мали дітей, які вже довгий час жили за кордоном, тож пара доживала віку сама. Бувало, що проходячи повз їх кімнату, нам доводилося чимало різного про себе чути. Але загалом ми жили нормально.
Їм постійно щось було не до вподоби. Буває, привітаєшся з ними, вони ж не почують…То потім звинувачують нас у невихованості, весь день ходять та бурмотять. Якось в мене впала каструля, то вони звинуватили нас у тому, ніби ми навмисно не даємо їм спати. То ми надто голосно ходимо, то наш собака не дає їм спокою.
Наш син дуже боявся сусідів, тож у школу він намагався виходити так, щоб не потрапляти зайвий раз їм на очі. Вдома син не бігав та не грався, адже боявся, що сусіди викличуть на нього поліцію, бо він порушив їх спокій.
Нам доводилося звітувати перед сусідами, хто до нас приходить і коли піде.
Так ми жили, допоки не сталася одна неприємна ситуація. Наш син захворів та потребував серйозного лікування. Лікарі дали пораду нам якнайшвидше взятися за його лікування, інакше ми можемо не встигнути, й це коштуватиме життя нашої дитини. Але після суми, котру озвучили лікарі, нам мало очі на лоба не вилізли. Ми не мали таких грошей. Навіть наша квартира не змогла покрити всі необхідні витрати. Тоді ми попросили друзів нам допомогти, але після їх відмови зрозуміли, що вони тільки називали себе нашими друзями. Насправді це далеко не так. Так ми залишилися сам на сам зі своєю бідою.
Вони придумували різні відмовки: то в них автомобіль поламався, то вони затіяли ремонт, то мають вже давно запланований відпочинок. Кредит у банку можна було взяти, якщо залишати під заставу наше житло. І то цієї суми вистачило б лише на перших порах. Потрібно було щось вирішувати.
Коли я засмучена поверталася додому, біля входу на мене чекали сусіди. Вони стали питати що і як. Я не мала сили з ними затівати сварку, тому розповіла все, як є. Натомість вони простягли мені дві батьківські картки, сказавши, що ми можемо взяти звідти гроші. Їх діти щомісяця надсилали їм на ці рахунки кошти, але вони не знали точно, яка там сума, оскільки не вміли подивитися. Сусіди сказали нам взяти звідти гроші та назад нічого не повертати. Але я пообіцяла все вернути.
З того часу наші стосунки значно покращилися. Усі свята ми справляємо разом. А наш син подужав хворобу та більше не боїться їх.