Тільки підрісши, Люба зрозуміла, чому вона опинилася в дитячому будинку. А так дівчинка навіть не здогадувалася, чому ж її забрали від мами. Вона дуже любила свою матір та хотіла жити поруч з нею. Вона любила її навіть тоді, коли мати голосно розмовляла та ставала не такою, як зазвичай. Любила матір і тоді, коли та не могла дійти до ліжка та спала на коридорі чи за столом на кухні. А потім прийшли якісь люди, в їх руках були документи. Вони довго вели бесіду з мамою, а потім забрали Любу та повели в машину, яка й привезла її в дитячий будинок. Тут було чимало дітей, тож дівчинка не одразу зрозуміла, що з нею відбувається. Можливо, її привезли сюди погратися, а потім вона знову повернеться додому. Але й діти, які там були, не виглядали щасливими. Любі стало сумно, і вона почала плакати. У відповідь ніхто її не заспокоїв та не підійшов. Діти великими очима дивилися в її бік, а жінка, що сиділа за столом, навіть не підвела до неї очей. Прийшов вечір, але дівчинку ніхто й не думав забирати. Всі діти вже давно полягали. Любу також взяли за руку та повели до ліжка.
Допомогли роздягтися, накрили ковдрою. Але дівчинка зовсім не хотіла спати. Вона безперестанку плакала та думала про свою маму. А потім заснула. З того часу дівчинка вже ніколи не бачила своєї матері.
А далі дні минали один за одним. Люба кожного дня тішила себе марними надіями. Коли дівчинка підросла, вона нарешті почала розуміти, що таких, як вона, безліч. Люба таки дізналась, чому її забрали від мами. Згодом дівчинка зробила висновок – краще б вона того всього й не знала. Їй і так було непереливки, а після неприємної правди на душі залишився гіркий осад.
Вихователі дитячого будинку не особливо переймалися тим, що відчували діти. Для них важливо було, щоб діти були чистими та ситими. А все інше їх не особливо цікавило.
Люба жила в дитячому будинку до вісімнадцяти років. Вона так і не змогла забути про свою матір. Дівчина знала, через що матір позбавили батьківських прав, але ж це все одно була її мама. Вступивши в університет на навчання, Люба таки наважилася відшукати свою матір. Але за адресою, котру дали дівчині, ніхто не проживав. Нові власники будинку нічого не знали про попередню власницю. Тільки повернули Любі коробку, в якій були якісь фотографії.
На одній із фотографій була її мати. Молода та красива. А поруч з нею – видний парубок. По підпису Люба зрозуміла, що це її батьки. Вони виглядали щасливі та закохані. Але чому її мама почала зловживати й куди подівся батько, дівчина так і не дізналася…