Любу всі знали, як добру та скромну жінку. Ніколи нічого лихого не скаже та й навіть думок у неї таких не було, тому і любили її всі знайомі. Недавно радо вітали з особливим ювілеєм – 50 днем народження.
Чоловіка її на святкуванні не було, загинув ще молодим. Кохала його сильно, тому й тужила за ним довго. А ще більше тужила за тим, що не встигли вони здійснити свою мрію – народити дитину.
П’ять років вони витратили на спроби завагітніти, а потім трапилось справжнє чудо. Закохані дізналися, що Люба вагітна. Вагітність протікала добре до того злощасного випадку. На восьмому місяці у Люби почалися передчасні пологи, причини й досі ніхто встановити не зміг. Лікарі не змогли врятувати дитину.
Довго закохані переживали таку втрату, не могли в себе прийти, підтримували один одного. Коли через 2 роки Люба завагітніла знову, то до лікарів ходила частіше, ніж потрібно, аж набридла їм, так переживала аби все добре було. Але їх горе знову повторилось.
Після цього Люба відмовилась від думок про вагітність. Було страшно знову жити з надією, а потім ховати їй… Час йшов і коли її чоловіку було лише 33 його не стало. Люба опинилась на самоті зі всім своїм горем та печаллю.
Чомусь саме після святкування ювілею жінка знову відважилась на відчайдушний крок. У лікарні скористалась послугами донора, а через трохи дізналась про вагітність, яка протікала добре.
Лікарі з нею провели не одну бесіду про небезпеку пологів у такому віці, але вона нічого не боялась. Окрім як зізнатися у правді близьким, тому й до останнього приховувала від всіх свою вагітність.
Згодом знайомі самі почали здогадуватися, але нічого не запитували, знали, яка зла долю спіткала товаришку у молоді роки.
На дев’ятому місяці Люба народила здорового сина, якого назвала на честь чоловіка.
Нарешті, на старості років, і 50 річна Люба отримала своє крихітне щастя.