Перші пологи Марини пройшли добре, дитина народилась зовсім крихітною – 2200 грамів, проте лікарі запевнили, що її донечка здорова і нічого страшного у цьому не має. Трошки пізніше Марині принесли їй для годування, от тоді й у мами розпочалась істерика. Вона звинувачувала медсестер у тому, що її доньку підмінили, адже вона не могла народити таке чудовисько.
Річ у тому, що Марина була першою красунею, всі захоплювалися нею, тому вона була переконана, що і дитину народить таку ж красиву і не вірила медсестрам, які запевняли, що це її кровинка…
Наступного дня красива Марина написала відмову, продовжуючи звинувачувати у всьому медсестер. Того ж ранку зателефонувала чоловікові та, плачучи, повідомила, що їхня донечка п0мерла. Максим у той час був у відрядженні. Ця новина його розбила і він ще довго дорікав собі, що не відмовився поїхати, можливо, якби він був поруч, то дружина б народила здорову дитину. Проте змінювати було щось пізно, а у її словах він не сумнівався, довіряв, як собі.
У будинку маляти маленька Яринка, так назвали дівчинку, поводилась тихіше мишки. Плакала рідко, лише сопіти могла, коли міцно засинала, тому вихователі нерідко приходили перевірити, чи все з нею добре.
Всіх дітей їй віку розбирали швидко, а вона продовжувала тихенько чекати, лише інколи чуючи шепотіння дорослих про те, що вона некрасива.
– Мабуть, якісь виродки їй народили – одного разу промовила старша жінка. І правда виродки, проте душевні.
Ще у юному віці до дівчинки добре ставилися однолітки, проте чим дорослішою вона ставала, тим більше кпинів на неї сипалось. Діти були дуже злими, тому маленька дівчинка не змогла пізнати людської любові та тепла. Звісно, якби у неї були гроші, то її б допомогла всього невеличка пластична операція і вона була б такою, як всі. Та грошам не було де взятися, тому мусила терпіти знущання однолітків та насмішки дорослих.
У підлітковому віці дівчинка зазнала страшного булінгу. Діти зовсім її не шкодували, навіть при вихователях не боялися образити, але хоча б фізично не торкалися, а коли їх не було, то зовсім погано ставало…
Одного разу волонтерка помітила засмучену десятирічну Яринку. Почала з нею розмовляти та зрозуміла, що й рисами обличчя і поведінкою вона так схожа на її доброго друга Максима, що не стрималась і все йому розповіла.
Чоловік зацікавився дівчинкою й відправився наступного разу разом з волонтеркою у дитячий будинок. І справді дівчинка була схожа на нього та і якоюсь рідною йому видавалась. Такою рідною, що він вирішив допомогти її позбутися вади на обличчі, маленької пухлини. Відвіз до пластичного хірурга, там і сказали, що все зроблять можна й зараз, варто було б у меншому віці, проте це ще можливо, головне не пізніше.
Максим бачив у дівчинці своїх менших синів, такою рідною вона йому видавалась. Та й історія дружини про першу дитину обростає все більшими деталями, які не пов’язані між собою і схожі на брехню, тому чоловік вирішив все перевірити. Розслідування найнятого детектива Максимом збіглося з його зустрічами з Яринкою.
Після відвідин хірурга чоловік відправився на зустріч з детективом, який докладно йому розповів, що дружина написала відмову від доньки, звинувачувала медсестер у тому, що їх підмінили, а все через маленьку пухлину на щоці.
Того ж дня він знову зв’язався з хірургом і сказав, що операція відбудеться, але йому ще знадобиться його допомога, аби взяти ДНК дівчинки та встановити його батьківство. А з братиками він вирішив познайомити Яринку пізніше, коли вона вже пройде страшну операцію, щоб додатково її не травмувати.
Через деякий час чоловік повернувся додому з документом, який посвідчує його батьківство та Яринкою. Доки Яринка знайомилась з меншими братами, чоловік розмовляв з дружиною й оголошував, що вони розлучаються, але діти залишаться з ним.
Довгий час розлуки ніяк не завадив батькові та двом синам полюбити Яринку і вже через місяць не відчувалось, що вона жила десь інше десять років. Лише дівчинці інколи снилися жахи, коли пригадувала дитячий будинок, але тато швидко їй заспокоював та міцно притискав до себе.